антиуто́пія
• антиутопія
- різновид сучас. роману, в якому окремі тенденції розвитку суспільства подаються у негативній істор. перспективі. А. мають переважно антитехнократичне й антивоєнне спрямування, подаючи в сатир.-гротескному плані розвиток сучас. бурж. суспільства. А. пройняті песимістичним поглядом на майбутнє, розчаруванням у цінностях цивілізації. Предметом зображення в них найчастіше є зруйнування природного середовища, бюрократизація сусп. життя на Заході, обмеження прав і свобод громадян ("451° по Фаренгейту" Р. Бредбері, "Прекрасний новий світ" О. Хакслі, "Утопія 14" К. Воннегута, "Володар мух" В. Голдінга).
■ Літ.: Шудря Е. Художественное предвосхищение будущего. К., 1978; Баталов Э. Я. Социальная утопия и утопическое сознание в США. М., 1982; Рягузова Г. М. Современный французский "роман-"предупреждение". К., 1984.
О. В. Білий.
АНТИУТО́ПІЯ, ї, ж., літ.
Жанр фантастики, побудований на песимістичних уявленнях про майбутнє людства, а також художній твір цього жанру.
Українська література бідна на антиутопії. Винниченкова “Сонячна машина” і Смоличеві “Прекрасні катастрофи” не стали похмурими всесвітньовідомими пророцтвами (з наук. літ.);
Антиутопія виступає логічним розвитком утопії, формально також може бути віднесена до цього напряму (з наук.-попул. літ.).
-ї, ж.
Літературний твір, що зображує уявлюване майбутнє в похмурому, песимістичному світлі.