АВТОРОТА́ЦІЯ, ї, ж., ав.
1. Режим роботи носійного гвинта літального апарата, при якому енергія, необхідна для його обертання, береться від потоку повітря, що набігає на гвинт.
При вимушеній зупинці двигунів у польоті вертоліт може здійснити спуск і посадку, використовуючи самообертання (авторотацію) носійних гвинтів (з наук.-попул. літ.);
Свого часу в нас було обов'язковим виконувати 20 посадок на авторотації (самообертанні носійного гвинта) в рік (із журн.).
2. Самообертання літака або планера навколо поздовжньої осі, яке виникає за певних умов і може призвести до штопора.
При особливому, критичному польоті літака (планера), коли він знижується по крутій низхідній спіралі малого радіуса з одночасним обертанням відносно всіх трьох його осей, він переходить на режим самообертання (авторотації) (з наук.-техн. літ.);
Пілоту довелося садити машину в режимі авторотації (з газ.).
-ї, ж., спец.
Самообертання крила (а разом з ним і літального апарата) навколо поздовжньої осі.