Значение слова "ПІНАКОТЕКА" найдено в 8 источниках

ПІНАКОТЕКА

  найдено в  "УСЕ (Універсальному словнику-енциклопедії)"
у стародавньому світі картинна галерея; найстаріша п. відома з V ст. до н.е. у пн. крилі Пропілеїв на Афінському акрополі; від III ст. до н.е. функції п. виконували переважно храми; перші приватні п. створювали правителі (Птолемей III Евергет у Александрії) чи визначні державні діячі (Арат у Сикіоні); термін п. зберігся у назвах деяких європ. картинних галерей (Мюнхенська П.).
  найдено в  "Архітектурі і монументальному мистецтві"
(фр. < грец. — картин сховище) Приміщення для збереження творів живопису в античні часи (порівн. іконотека, бібліотека, гліптотека, лапідарій). Назву П. тримали деякі картинні галереї у новітні часи, зокрема художній музей у Мюнхені.
  найдено в  "Словнику іншомовних слів Мельничука"
пінакоте́ка (грец. πινακοθήκη, від πίναξ – картина і θήκη – сховище) 1. У Стародавній Греції сховище творів живопису. 2. Назва деяких сучасних західноєвропейських картинних галерей.
  найдено в  "Словнику іншомовних слів"
пінакотека; ж. (гр., від картина і сховище) 1. у Стародавній Греції сховище творів живопису. 2. Назва деяких сучасних західноєвропейських картинних галерей.
  найдено в  "Толковом словаре украинского языка"

-и, ж.

Сховище творів живопису; картинна галерея.


  найдено в  "Большом украинско-русском словаре"


імен. жін. родупинакотека

  найдено в  "Великому тлумачному словнику (ВТС) сучасної української мови "
-и, ж. Сховище творів живопису; картинна галерея.
  найдено в  "Орфографічному словнику української мови"
пінакоте́ка іменник жіночого роду
T: 13 M: 3 D: 0