АФЕКТИ́ВНИЙ, а, е.
Пройнятий афектом; емоційний.
М. К. Садовський ніколи не втрачав почуття міри в афективних місцях ролі (з наук.-попул. літ.);
// Який служить для вираження афекту.
Засоби гумору української мови із щедрим використанням просторічної, афективної і подібної лексики та фразеології особливо характерні для бурлескних і пародійних віршів та діалогів, коротких оповідань (з навч. літ.).
ЕМОЦІ́ЙНИЙ (який виражає емоції, насичений ними), ЕМОЦІОНА́ЛЬНИЙ, АФЕКТИ́ВНИЙ. Мелодійністю, емоційним звучанням вірші В. Сосюри близькі до української народної пісні (з підручника); — О, Маріям! Хіба не коштовні крупинки камчатських розсипин хочу я вихопити з бурі емоціональних вибухів (М. Хвильовий); М. К. Садовський ніколи не втрачав почуття міри в афективних місцях ролі (з науково-популярної літератури).
-а, -е.
1) Пройнятий афектом; пов'язаний з почуттями, настроями, переживаннями. Афективна пам'ять. || Який служить для вираження афекту.
2) Піднесено-емоційний.
••
Афективна тупість — психічний розлад, який проявляється слабкістю емоційних реакцій і контактів.
[afektywnyj]
прикм.
afektywny
Афекти́вний, -на, -не