ДІ́ЙСНІСТЬ (те, що насправді існує або існувало), РЕА́ЛЬНІСТЬ, ЖИТТЯ́, НАТУ́РА, Я́ВА (ЯВ), СУ́ЩЕ книжн.; ПРА́КТИКА (галузь застосування й перевірки вірогідності певних положень або висновків). Тіні розвіялися. Лишилася дійсність, життя (Н. Кобринська); Наметове місто, вибудоване раніш уявою Порфира Кульбаки, нарешті стало реальністю (О. Гончар); -- У тебе все в теорії. А в мене — все з натури, з практики (І. Багмут); І небо стало меншати мені. Нема безмежжя, довженого щирим дитячим оком. І нема довіри, що втрачене явою буде в сні (В. Стус); І стали явом давні наші сни (В. Бичко); Слова — лише знаки сущого, й не треба ховатися за словами, надавати їм більшого значення, ніж вони мають насправді (Є. Гуцало).
СПРА́ВЖНІЙ (такий, який є насправді, в дійсності), РЕА́ЛЬНИЙ, І́СТИННИЙ, ДІ́ЙСНИЙ, ФАКТИ́ЧНИЙ, ПРАВДИ́ВИЙ, ЖИВИ́Й, ДОСТЕМЕ́ННИЙ розм., СПРАВДЕ́ШНІЙ розм., СПРА́ВДІШНІЙ розм., НЕСТЕМЕ́ННИЙ розм., СУ́ЩИЙ розм., ВЛАСТИ́ВИЙ заст., ІСТО́ТНИЙ заст., СУ́ТИЙ рідше; ЩИ́РИЙ (про людину — для посилення якоїсь її ознаки). Тут уже справжній схід, європейців не видко, сліпі доми з гаремами (М. Коцюбинський); І це була істинна правда: сколихнулось велике народне море (М. Стельмах); Скільки дійсних випадків і казок, і кривавих легенд було розказано цієї ночі попід тинами (А. Головко); Іван був неодмінним учасником цих прогулянок і фактичним організатором їх (П. Колесник); Венера, як правдива мати, Для сина рада все оддати (І. Котляревський); Сердешна дитина! Обідране; ледве, ледве Несе ноженята... (Достеменний син Катрусі) (Т. Шевченко); Він не дозволить задля всіляких бутафорських планів ламати справдешні плани і графіки (Ю. Мушкетик); На йому мужицька одежа, а з лиця зовсім пан, неначе на козлах сидів переодягнений за наймита справдішній панок (І. Нечуй-Левицький); Зате Владко був, можна сказати, властивим левом теперішньої оборони (І. Франко); З афектованим рухом щирого сицилійця він підняв руку (М. Коцюбинський).
СПРА́ВЖНІЙ (цілком подібний до кого-, чого-небудь), ТИПО́ВИЙ, ЦІЛКОВИ́ТИЙ, СПРАВДЕ́ШНІЙ розм., СПРА́ВДІШНІЙ розм., СТОПРОЦЕ́НТНИЙ розм., ЧИ́СТИЙ розм., ФО́РМЕНИЙ розм., СУ́ЩИЙ розм., ПРЯМИ́Й розм., ДОСТЕМЕ́ННИЙ розм., ФОРМА́ЛЬНИЙ заст., СУ́ТИЙ рідше. — Юрій! — гукнув він, лежачи над струмком. — Справжній тобі нарзан!.. Покуштуй! (О. Гончар); Палійчук — се кучерявий повногубий хлопець, типовий сільський донжуан (Г. Хоткевич); Хто їде лише на трійках? Цілковитий нездара або найбільший лінюх (Ірина Вільде); Він жив за твердим розкладом, життям справдешнього спартанця (Л. Дмитерко); Ой ви, Тюхтій Іванович! Ви самі справдішня копиця сіна! (І. Нечуй-Левицький); Тепер всяк хам показує натуру, а нам мовчать? Се був би чистий страм! (Леся Українка); — Дозвольте доповісти, екселенц... Вся оця поліція — формені дармоїди (Ю. Яновський); — А вони, паніматка, на сідлі, сущий запорожець (Д. Мордовець); До неї доноситься їх несамовитий регіт... Ні жалю, ні серця немає!.. Прямі собаки, прости Господи! (Панас Мирний).
Сущий. [...] Пушкин возражает против произвольного, неоправданного и излишнего употребления церковнославянизмов, но допускает «счастливое», удачное их применение, необходимое для выражения тех или иных оттенков мысли или для создания колорита эпохи. Одно и то же славянское выражение употребляется Пушкиным в разных сочетаниях, в разных стилях и в зависимости от словесного окружения получает разный смысл.Для иллюстрации многообразия употреблений и осмыслений одного и того же славянизма в языке Пушкина может служить слово сущий.
В «Станционном смотрителе» повествователь говорит: «Что такое станционный смотритель? Сущий мученик четырнадцатого класса». В рукописном тексте первоначально вместо сущий написано было: «истинный мученик». Слово сущий вносит более разговорную, но не общелитературную, а несколько чиновничью окраску, вполне соответствующую образу рассказчика повести «Станционный смотритель» — титулярного советника (т. е. мелкого чиновника).
В «Борисе Годунове» наивный патриарх замечает чудовскому игумену по поводу замысла Григория стать царем на Москве: «Ведь это ересь, отец игумен». — «Ересь, святый владыка, сущая ересь». Здесь слово сущий — принадлежность церковного языка (Орлов А. С. Язык русских писателей, 1948, с. 47). А вот в «Памятнике» сущий, употребленное как старославянское причастие в значении `существующий', — «И назовет меня всяк сущий в ней язык» — придает стилю торжественность и многозначительность.
(Виноградов. А. С. Пушкин — основоположник русского литературного языка // Известия АН СССР, ОЛЯ. — М.; Л., 1949, т. 8, вып. 3, с. 192—193).
Семантическое наполнение формы может изменяться и качественно и количественно. При резком смысловом сдвиге некоторые формы отрываются от тех слов, с которыми они прежде были спаяны (ср., например, дальний и дальнейший). Смешение языков и диалектов также выражается в обособлении отдельных форм слов и последующем превращении их в слова (ср. историю слова сущий, употребляемого ныне в немногих фразеологических сочетаниях: сущая правда, сущее наказание, сущие пустяки и т. п. ; ср. историю частицы знай, восходящей к народной форме третьего лица настоящего времени: знае — знает (см.: Будде, Очерк, с. 123); ср., например, у Крылова в басне «Крестьянин и работник»: «Знай колет: всю испортил шкуру»).
(О формах слова // Виноградов. Избр. тр.: Исследования по русск. грамм., с. 42).
В. В. Виноградов.История слов,2010
Синонимы:СУ́ЩИЙ, а, е.
1. книжн., заст. Який існує, є в наявності.
Серпневий вечір похапцем огортав сутінками мальовничу панораму поміщицького двору, обіцяючи спокій і затишок всім сущим там (А. Іщук);
Отче наш, Тарасе всемогущий, Що створив нас генієм своїм, на моїй землі, як правда, сущий, Б'ющий у неправду, наче грім (Д. Павличко).
2. у знач. ім. су́ще, щого, с., книжн. Те, що існує; буття.
Сонце .. випромінює величезну кількість енергії, яка дає життя усьому сущому на Землі (з наук.-попул. літ.);
Сонце вбирало квітчастий зелений степ у тисячі принадних радісних барв, благословляючи все суще і живе (Я. Качура).
3. розм. Справжній, дійсний, істинний.
– З моєю мамою трудно поєднатись, та ще й згодитись в поглядах, – це суща правда! (І. Нечуй-Левицький);
– Вони, паніматка, на сідлі сущий запорожець... (Д. Мордовець);
– На пенсію? Але, скажіть, чому? Лише тому, що часом крутить ногу? Дрібниця суща. Нутрощі в порядку. Здоров'я ще – ого! не позичать (О. Підсуха).
І́стинна (свята́, су́ща, чи́ста, чисті́сінька, щи́ра, су́та) пра́вда див. пра́вда.
◇ (1) Всяк су́щий – кожен.
Цілі покоління виросли .. в атмосфері дружби й поваги до всяк сущих народів на землі (Б. Олійник);
[Малахій:] – Не розпізнали й не визнали, дарма що я –показав ознаки й клейноди свої, що про них оповістив у першім декреті і що по них мене мусить впізнати всяк сущий на Україні (М. Куліш).