⊲ АНТИСТРОФА 1710-е гг., ы, ж.Гр. ἀντιστροφή.Лит.Четная строфа хоровой песни в античной трагедии.Стро́фа в трагедии древних назывались пѣснь знаменующая шествие хора на правую руку; на лѣвую Антистрофа. Корифей II 21.
Словарь иностранных слов, вошедших в состав русского языка.- Чудинов А.Н.,1910.
Объяснение 25000 иностранных слов, вошедших в употребление в русский язык, с означением их корней.- Михельсон А.Д.,1865.
Новый словарь иностранных слов.- by EdwART, ,2009.
Большой словарь иностранных слов.- Издательство «ИДДК»,2007.
Толковый словарь иностранных слов Л. П. Крысина.- М: Русский язык,1998.
антистрофа́
• антистрофа
(грец. 'αντιστροφή), букв. — поворот назад)
- у старогрец. хоровій ліриці парна строфа, що своєю метричною структурою відповідала непарній. Кожна пара мала свій ритм. Таку систему ввів у хорову лірику грец. поет Алкман із Сард (7 ст. до н. е.), автор гімнів, пеонів, гіпорхем і пісень для дівочих хорів-парфеніїв. Для парфеніїв характерна тричленна будова: строфа, антистрофа та епод. А. перейшла також до ліричних частин трагедії та комедії, напр. у "Прикутому Прометеї" Есхіла, "Царі Едіпі" Софокла та ін. Поділ на строфи і А. застосували Леся Українка в драм. поемі "Іфігенія в Тавріді", П. Тичина в зб. "Замість сонетів і октав".
В. П. Маслюк.
Литературная энциклопедия. — В 11 т.; М.: издательство Коммунистической академии, Советская энциклопедия, Художественная литература.Под редакцией В. М. Фриче, А. В. Луначарского.1929—1939.
⊲ АНТИСТРОФА 1710-е гг., ы, ж.Гр. ἀντιστροφή.Лит.Четная строфа хоровой песни в античной трагедии.Стро́фа в трагедии древних назывались пѣснь знаменующая шествие хора на правую руку; на лѣвую Антистрофа. Корифей II 21.
АНТИСТРОФА́, и́, ж., літ.
В античній поезії – парна строфа віршованого твору, що повторює ритм попередньої (непарної).
Як далеко ми відійшли від плавних рухів древньогрецького хору, строф і антистроф (із журн.).