АКЦИДЕ́НЦІЯ, ї, ж.
1. філос. Випадковий, скороминущий стан, неістотна властивість.
Уперше поняття акциденції зустрічається в "Метафізиці" і "Фізиці" Аристотеля, потім у Порфирія, який розділив акциденти на віддільні (наприклад сон для людини) і невіддільні (наприклад колір шкіри людини) (з наук. літ.).
2. перев. мн., заст. Випадковий додатковий прибуток;
// Плата, яку брали з відвідувачів; хабар.
У першій половині XVIII ст. прибутки чиновників, які не отримували платні від добровільного подання чолобитників, називалися акциденціями (з наук.-попул. літ.);
Акциденції були заборонені урядом із уведенням платні (із журн.).
3. полігр. Дрібні друкарські роботи – виготовлення бланків, афіш, оголошень, візитних карток і т. ін.
В акциденції часто використовуються різноманітні декоративно-оздоблювальні елементи: шрифти, лінійки, орнаменти, предметно-сюжетне прикрашання (із журн.).
Ї, ор. -єю. Випадкова, минуща, неістотна властивість. Пох. акцидентний: акцидентні роботи.
-ї, ж.
Випадкова, минуща, тимчасова, неістотна властивість.
[akcydencja]
ж.
akcydens
У філософії випадкова, неістотна, змінна й залежна властивість речі; протилежність субстанції.
Акциде́нція, -ції, -цією
Приналежність