Релігійно-суспільний рух ґностично-аскетичного характеру на пд. Франції в XII-XIV ст., за доктриною близький до маніхейства; проголошували дуалізм тіла й душі; відкидали св. тайни і церковні інституції, пропагували ідею убозтва, практикували аскетизм; визнані Римо-католицькою Церквою за єретиків і винищені під час хрестових походів та судів інквізиції.
Альбіґо́йці, -ців, -цям