Є́ДНІСТЬ (міцний зв'язок між ким-, чим-небудь), ЗГУРТО́ВАНІСТЬ, ЄДНА́ННЯ, ЄДИ́НІСТЬ рідше, О́ДНІСТЬ рідко; МОНОЛІ́ТНІСТЬ, СПА́ЯНІСТЬ, СПА́ЙКА (міцне об'єднання). Це відчуття цілковитої єдності з усім цим коханим, дорогим світом людей взагалі, батьківщини зокрема й родини передусім робило його щасливим (І. Багряний); Головне не падати духом, не впадати в розпач у біді, навчав Рубанюк своїх слухачів, у згуртованості наша сила (І. Цюпа); Призначення людини її єднання з Богом. І це велика тайна. І вона є, вона данність у нас. Тому душа людині необхідна. Без неї вона не була б людиною (з журналу); Замаскований ворог став втрачати одність (Ю. Яновський); Здавалося, ніщо не могло похитнути Давню Русь. Аж ось 1054 року помер Ярослав, і державна монолітність Русі порушилася (з журналу); Він розповів про пригоди "Лахтака", про товариську спаяність штурманів і матросів (М. Трублаїні); На шахті він пройшов школу робітничої спайки і взаємовиручки (Д. Прилюк). — Пор. 1. сою́з, 1. співдру́жність.
[jedynist']
ж.
jedność
-ності, ж., рідко.
Те саме, що єдність.