ГОЛОВУ́ЮЧИЙ, чого, ч.
Той, хто головує на зборах, засіданні й т. ін.; голова (у 3 знач.).
– Хто ще візьме слово? – запитав головуючий Нестеренко (Микита Чернявський);
Головуючий закалатав у дзвоник, зроблений з шматка тонкої стальної труби (П. Загребельний);
Головуючий Казаллегра .. проголосив початок другого дня, а щодо підсумків першого відзначив його цілковитий успіх, зокрема свою доповідь (Ю. Андрухович).
-а, -е.
Дієприкм. акт. теп. ч. до головувати. || у знач. ім. головуючий, -чого, ч. Той, хто головує.
(на зборах) chairman
Старшыня