АЛЧЕ́ВСЬКА Христя
• АЛЧЕВСЬКА Христя
[Христина Олексіївна; 4 (16).III 1882, Харків — 27.X 1931, там же]
- укр. рад. письменниця, педагог, перекладач. Дочка Х. Д. Алчевської. Закінчила 1902 учител. курси в Парижі. Вчителювала в Харкові. Друкувалася з 1905. Рання творчість А. відбила настрої і сподівання демократичної інтелігенції, яка осуджувала соціальну нерівність, нац. гніт. Першу її збірку "Туга за сонцем" (1907) позитивно оцінив І. Франко, вказавши водночас на ідейну нечіткість, декларативність, "салонову" мову багатьох віршів. У роки реакції була близькою до демократичного табору в укр. л-рі. Чимало творів цього часу позначені мотивами розгубленості, смутку, проте у кращих віршах збірок "Сонце з-за хмар" (1910), "Пісня життя" (1911), "Вишневий цвіт" (1912), "Пісні серця і просторів", "Моєму краю" (обидві — 1914) А. висловлювала надію на духовне розкріпачення людини, на щасливе майбутнє рідного краю. Чимало віршів присвятила видатним діячам укр. культури, борцям за нар. щастя й волю. В пейзажній та інтимній ліриці А. переплелися мрійні поривання у світ краси і гармонії з осудом капіталістич. ладу. Осн. пафос збірок "Сльози" (1915), "Встань, Сонце!", "Мандрівець" (обидві — 1916) — викриття антинар. характеру імперіалістичної війни, утвердження гуманістичних ідеалів. Дожовтнева творчість А. розвивалася на реалістичній основі, вбираючи в себе елементи романтизму, символізму, імпресіонізму. В поезії найчастіше зверталася до таких форм, як елегія, етюд, пісня, марш, романс, легенда, лірична і драм. поема, посвятка. У лірико-психол. прозі горушувала гострі соціальні проблеми свого часу: "На роковину (Уривок з щоденника)", "Одлітають", "Одірвана гілка", "Асан і Зейнеп". Літ.-критичні статті, брошури А. присвячені творчості Т. Шевченка, укр. та рос. демократичних письменників 19 — поч. 20 ст. ("З поля двох письменств", "Майстри слова", "Пам'яті Шевченка", "Дух велетня", "Селянська дитина — Василь Стефаник"), розвінчують індивідуалізм, аморалізм, культ "сильної особи" в творах В. Винниченка і М. Арцибашева ("Два вороги міщанства"). У зб. "Пробудження" (1917) А. вітала Лютневу революцію 1917, помилково вважаючи, що вона приведе до "відродження країни". Після Великої Жовтн. соціалістич. революції А. від мотивів розгубленості, смутку поступово прийшла до усвідомлення істор. перетворень у житті країни, показу героїчного характеру комуністів ("На сході сонця", 1925; "Килина", 1928). Сповідання "В Аджаристані" і драм. поема "26 комісарів" (1931) відтворюють події громадян. війни. Драм. поема "Луїза Мішель" (1926, вид. 1930) розкриває героїчні сторінки боротьби паризьких комунарів. А. перекладала здебільшого з рос. і франц. л-р. У перекладі рос. мовою видала зб. "З галицької і нашої літератури" (1915), ліричні вірші та поему "Мойсей" І. Франка; укр. мовою — вірші О. Пушкіна, К. Рилєєва (уривок з поеми "Наливайко"), І. Нікітіна, О. К. Толстого, Я. Полонського, М. Огарьова, романи В. Гюго "БюгЖаргаль" (1928), "93 рік" (1929), "Трудівники моря" (1931), вірші Вольтера, П. Корнеля та ін. Франц. мовою перекладала вірші Т. Шевченка, І. Франка, П. Тичини. Залишила велику рукописну спадщину (бл. 4 тис. творів), значна частина якої неопублікована й зберігається у відділі рукописів Ін-ту л-ри ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР та ЦНБ ім. В. І. Вернадського АН УРСР. Листувалася з І. Франком, О. Кобилянською, М. Коцюбинським, Лесею Українкою, В. Стефаником, М. Павликом.
♦ Тв.: Туга за сонцем. М., 1907; Сонце з-за хмар. Х., 1910; Пісня життя. Х., 1911; Грезы. Х., 1916; Майстри слова. В кн.: Ольга Кобилянська в критиці та спогадах. К., 1963; [Вірші]. В кн.: Тридцять українських поетес. К., 1968; [Вірші]. В кн.: Антологія української поезії, т. 3. К., 1984; Співак з "душею геттінгенською". В кн.: Іван Алчевський. Спогади. Матеріали. Листування. К., 1980.
■ Літ.: Франко І. Поезії Христі Алчевської "Туга за сонцем". В кн.: Франко 1. Зібрання творів, т. 37. К., 1982; Сінько Г. По сторінках архіву Х. О. Алчевської. "Радянське літературознавство", 1970, № 2; Костенко В. В. Христя Алчевська. "Радянське літературознавство". 1982, № 3; Грузинська Л. М. Про творчість Христі Алчевської радянського часу. "Радянське літературознавство", 1987, № 8.
В. О. Дорошенко.