АЛЬОША
(-і) ч.
1. мол. Ненадійна людина. ПСУМС, 3.
2. жрм; ірон., зневажл. Дурень. Та наш Сашко такий альоша, що його й дитина обдуре (Чабаненко 1992). БСРЖ, 35; ЯБМ, 1, 30.
♦ Альоша приморожений. Недоумкуватий, дурень. ФССГД, 22.
Альоша прицюцькуватий. Те саме. ФССГД, 22.