П'ЯНИТИ

ЗБУ́ДЖУВАТИ (викликати стан нервового піднесення, напруження), ХВИЛЮВА́ТИ, ПОДРА́ЗНЮВАТИ, ГАРЯЧИ́ТИ підсил., РОЗПА́ЛЮВАТИ підсил., РОЗГАРЯЧА́ТИ підсил., РОЗГАРЯ́ЧУВАТИ підсил., РОЗІГРІВА́ТИ підсил., РОЗБУ́РХУВАТИ підсил., ЗАРЯДЖА́ТИ підсил., ЕЛЕКТРИЗУВА́ТИ підсил., НАЕЛЕКТРИЗО́ВУВАТИ підсил., П'ЯНИ́ТИ підсил., ОП'ЯНЯ́ТИ підсил., ОП'Я́НЮВАТИ підсил. рідше, СП'ЯНЯ́ТИ підсил., ХМЕЛИ́ТИ підсил., ПІДІГРІВА́ТИ розм., РОЗЖЕ́ВРЮВАТИ розм., РОЗЖА́РЮВАТИ підсил. розм., ОБУДЖА́ТИ (ОБУЖА́ТИ) заст. — Док.: збуди́ти, схвилюва́ти, розхвилюва́ти, подразни́ти, розгарячи́ти, розпали́ти, розігрі́ти, заряди́ти, наелектризува́ти, оп'яни́ти, сп'яни́ти, захмели́ти, підігрі́ти, розже́врити, розжа́рити, обу́дити. По селу шугали найнеймовірніші чутки, збуджували і так схвильованих артільників і гнали їх до громадських стаєнь (Г. Епік); Ця подорож віщувала йому багато незвичайного, такого, що заразом і лякало і радісно хвилювало (Я. Качура); Тривожні вісті з позицій гарячили козацьку войовничу кров (А. Хорунжий); Його сухувата стриманість дражнила й розпалювала її більше, ніж коли б він пішов назустріч її заграванням (З. Тулуб); Разів з двадцять викрикує (гуцул) це "не дай си" з найдивнішими інтонаціями і електризує своєю екстазою і без того вже наелектризовану товпу (Г. Хоткевич); Проста й коротенька промова Криги наелектризувала моряків (М. Трублаїні); Слава нареченого п'янила її, запалювала кров, молоду, гарячу (З. Тулуб); — Ну й Льоня!.. Ну й молодчага!.. — чулися схвальні, підбадьорюючі вигуки. Вони підігрівали хлопця, додавали йому вправності (М. Ткач); — Я бачив, що якоїсь іскри треба, щоб душі їх розжеврить, запалить (І. Франко). — Пор. 2. дратува́ти, 1. хвилюва́ти.

ПА́МОРОЧИТИ (притупляти свідомість; позбавляти здатності тверезо мислити), ЗАПА́МОРОЧУВАТИ, ЗАМОРО́ЧУВАТИ, ЗАТУМА́НЮВАТИ, ОДУРМА́НЮВАТИ, ЗАДУРМА́НЮВАТИ, ДУРМА́НИТИ, ОБМОРО́ЧУВАТИ (ОМОРО́ЧУВАТИ) розм., ЗАДУ́РЮВАТИ розм., ОТУМА́НЮВАТИ розм., ОТЬМА́РЮВАТИ рідше, ОДУ́РЮВАТИ рідше, ОДУРЯ́ТИ рідше; П'ЯНИ́ТИ, ОП'ЯНЯ́ТИ, СП'ЯНЯ́ТИ, ОП'Я́НЮВАТИ рідше, СП'Я́НЮВАТИ рідше (виклика́ти схожий на сп'яніння стан). — Док.: запа́морочити, заморо́чити, затума́нити, одурма́нити, задурма́нити, обморо́чити (оморо́чити), задури́ти, отума́нити, отьма́рити, одури́ти, оп'яни́ти, сп'яни́ти. Липнева задуха упала на землю і паморочить людей, тварин, птахів (Н. Рибак); Клопоти так запаморочили Гордія, що не було часу ні подумати, ні передихнути (О. Копиленко); Не знаю, як воно так трапилось: чи я забула, чи мені памороки одбило, чи ярмарок заморочив мене (І. Нечуй-Левицький); Бідні, бідні, Нещасні люди.. Вас сотні літ безглуздими, пустими Словами затуманювали! (І. Франко); (Михайло:) Мене аж одурманило щастя (М. Старицький); Забуяв травень зеленню й квітами, задурманив пахощами медовими (В. Козаченко); Запашний бузок дурманив, близькість дівочого тіла п'янила (О. Гончар); Коли я добре схочу, то хоч кого словами обморочу (Леся Українка); (Анна:) Одурили мене, отуманили (І. Франко); Розпалені пристрасті отьмарили голови (К. Гордієнко); Воля п'янила дівчину (О. Донченко); Як оп'яня Мене землиця-мати Ясного дня! (О. Ющенко); Поезія.. оп'янювала, але не підносила його (І. Франко); Запах життя, здоров'я, землі сп'янив ще не зовсім зміцнілу Марину (Л. Дмитерко).

П'ЯНИ́ТИ (приводити у стан сп'яніння), СП'ЯНЯ́ТИ (СП'Я́НЮВАТИ), ОП'ЯНЯ́ТИ (ОП'Я́НЮВАТИ), ХМЕЛИ́ТИ розм. — Док.: сп'яни́ти, оп'яни́ти, захмели́ти. Міцне вино швидко п'янило (А. Шиян); Те вино його сп'янило враз (М. Рильський); Його й погане пиво оп'янило (Словник Б. Грінченка); Щоби мрій йому навіять і приємно захмелити, Досить є для нього завше у міхах, глеках, у кінвах (переклад М. Лукаша).

П'ЯНИ́ТИ, и́ть, недок., кого, що і без прям. дод.

Викликати, спричинювати стан сп'яніння.

Найбільші .. мудреці із людської отари Втікають, щоб себе п'янити день у день (М. Зеров);

Вино швидко п'янить нас, і ми веселими очима оглядаємо залу й невідомо з чого починаємо сміятись (М. Івченко);

Міцне вино швидко п'янило, і це сп'яніння було приємним (А. Шиян);

// перен. Викликати стан, схожий на сп'яніння; запаморочувати.

Дух від сіна пішов такий, що п'янить, обпоює якимось чаром (Г. Хоткевич);

Пахло п'яним запахом. Запах був різкий, перегорілий і одразу ж п'янив голову (М. Хвильовий);

Рожеві ранки, янтарні надвечір'я, ясні тихі ночі п'янили так, що можна було забути не тільки про Корсунь і Царгород, але й про цілий світ (Б. Лепкий);

А думки лізуть і лізуть. Шарудять, як комашня, п'янять мізок, плутаються тенетами (М. Івченко);

З плеча цівкою текло щось тепле, неприємна млость п'янила, підкошувала ноги (М. Олійник);

Ніби п'янить самий дух акацій, від нього аж чадієш,умліваєш, поринаючи в безміри якогось райського блаженства (О. Гончар);

// перен. Збуджувати, викликати захоплення.

Радість п'янила душу і хотілось кричать, плакать, обніматись, хотілось співати так, щоб лунав голос далеко, далеко... (С. Васильченко);

Слава нареченого п'янила її, запалювала кров, молоду, гарячу (З. Тулуб).

【未】

1) 使人醉, 使喝醉, 灌醉

2) 转 使陶醉; 使高兴欲狂

To intoxicate (тж. перен.); to make drunk, to inebriate