ШАРХ, ШАРХ-ША́РХ, виг.
Звуконаслідування, що вживається на означення короткого шарудливого звуку від тертя, човгання і т. ін.
Оркестр грає марш, я чую потужні звуки труб і дружний тупіт ніг: шарх-шарх, шарх-шарх... (П. Колесник);
– Виклепав [Оверко] косу, помантачив .. І поніс, брате, наскрізь через усі гони – шарх! шарх!.. (А. Головко).