ШАРХ

ШАРХ, ШАРХ-ША́РХ, виг.

Звуконаслідування, що вживається на означення короткого шарудливого звуку від тертя, човгання і т. ін.

Оркестр грає марш, я чую потужні звуки труб і дружний тупіт ніг: шарх-шарх, шарх-шарх... (П. Колесник);

– Виклепав [Оверко] косу, помантачив .. І поніс, брате, наскрізь через усі гони – шарх! шарх!.. (А. Головко).