АРА́П

АРА́П, а, ч., васт. Негр. І перевізчик тут явився, ..Од сонця ввесь він попалився І губи, як арап, оддув (Котл., І, 1952, 130). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 57.