ҐАЗДУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., діал.
Господарювати.
Ще з рік так походив [Іван], а відтак оженився. Треба ж було ґаздувати (М. Коцюбинський);
Була ще майже дитиною, бо числила ледве шістнадцять років. Не знала ще ґаздувати як слід (О. Кобилянська);
Хата їхня стояла на околиці міста, і Катерина ґаздувала тепер там сама (Ю. Покальчук).
-ую, -уєш, недок., зах.
Господарювати.
[gazduwaty]
дієсл.
gazdować
див. господарювати; працювати; хазяйнувати
Ґаздува́ти, -ду́ю, -ду́єш