О́БМІН

О́БМІН, у, ч. 1. Дія за знач. обмі́нювати і обмі́нюватися. Рожева папуга подавала вам ваше щастя в обмін на маленьку білу монетку (Смолич, II, 1958, 9); У Варшаві я проробив майже рік, — спочатку при російсько-українсько-польській репатріаційній комісії по обміну військовополоненими, а потім керуючим справами посольства (Довж., І, 1958, 18); Аліна, Рада й Воля вперше після Києва зосталися на самоті для обміну думками (Ю. Янов., II, 1954, 95). 2. спец. Процес руху товарів як форма розподілу продуктів праці суспільства. Свобода обороту і свобода торгівлі, це значить товарний обмін між окремими дрібними господарями (Ленін, 32, 1951, 189). ◊ О́бмін речови́н — сукупність процесів у живих організмах, пов’язаних із засвоєнням речовин із зовнішнього середовища і їх перетворенням. Обмін речовин — це той найважливіший процес внутрішнього життя організму, який обумовлює певний характер його взаємодії з оточуючим середовищем (Наука.., 1, 1964, 26). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 539.

о́бмін — акт переходу якої-не-будь речі від однієї особи до іншої взамін на якусь іншу річ; у весіль­ній обрядовості — це був о́бмін об­ру́чками як шлюбний акт одружен­ня, о́бмін хліба́ми як весільний об­ряд прийняття сватання. Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 406.