АБІОГЕ́ННИЙ, а, е, спец.
1. Який відбувається, формується і т. ін. без участі живих організмів.
Абіогенними вважаються ландшафти, де життя практично відсутнє: діючі вулкани, лавові озера, стерильні ділянки вічних льодів та ін. (із журн.).
2. Те саме, що абіоти́чний.
До абіогенних (абіотичних) кліматичних факторів відносять енергію Сонця, температуру, атмосферні опади, тиск та ін. (з наук.-попул. літ.).
-а, -е.
Не пов'язаний у своєму виникненні, розвитку з живими організмами; небіологічний; прот. біогенний.
[abiohennyj]
прикм.
abiogenny