ЙНО

Йно нар. = Іно. Не буду казати, йно дуду мовчати. Грин. III. 397. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 201.

ЙНО див. іно́. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 62.

йно 1 прислівник тільки, лише незмінювана словникова одиниця діал. йно 2 сполучник як тільки незмінювана словникова одиниця діал.