АБРАЗІЯ

абразия - abrasion - Abrasion, Abschleifung, Abtragung, Abtrieb - процес механічного руйнування і знесення гірських порід у береговій зоні водоймищ (океанів, морів, озер, водойм) хвилями і прибоєм. В результаті А. створюються специфічні форми рельєфу; абразійні уступи (кліфи), хвилеприбійні ніші, підводні абразійні тераси або платформи (бенчі) та ін. Довжина абразійних ділянок на берегах водоймищ земної кулі біля 400 тис. км (51 % загальної довжини). У середньому з кліфів у водоймища надходить 3,45 млрд м3 уламкового матеріалу на рік, з бенчів - 7,4 млрд м3. Пісок, галька, ґравій та ін., які виникають при А., утворюють різноманітні берегові і підводні форми рельєфу (коси, пересипи тощо), з якими пов’язані прибережно-морські розсипи та родовища будівельних матеріалів. При розробці прибережних покладів ґравію і піску необхідно погоджувати масштаби їх видобутку з швидкістю надходження уламкового матеріалу. В Україні абразійний процес найбільш поширений на Чорноморському узбережжі. У береговій зоні Криму щорічно зникає 22 га, між дельтою Дунаю та Кримом - 24 га, у північній частині Азовського моря -19 га. Абразії підпадає до 60% берегів Азовського та до 30% - Чорного морів. Швидкість абразії становить в середньому 1,3-4,2 метри на рік.

-ї, ж. 1》 геол. Процес руйнування узбережжя морським прибоєм.
2》 мед. Хірургічна операція з видалення вмісту і внутрішнього шару стінки якої-небудь порожнини або порожнистого органа.

абра́зія (від лат. abrasio – зіскоблювання) 1. геол. Руйнування берегів водойм хвилями. 2. мед. Вискоблювання (слизової оболонки матки, ямочки зуба тощо).

абразія; ж. (лат., зіскоблювання) 1. геол. Руйнування берегів водойм хвилями. 2. мед. Вискоблювання (слизової оболонки матки, ямочки зуба тощо).

руйнування гірської основи скельними уламками, що їх постійно переміщують річкові вири, хвилі морів і озер, вітри, льодовики; гол. чинник ерозії.

абра́зія іменник жіночого роду