КЛА́ВІШ, а, ч.
1. Пластинка в музичному інструменті (фортепіано, баяні і т. ін.), по якій ударяють для отримання звука.
Ще продовжував тремтіти клавіш Від легкого дотику митця... А вже пісня радості і слави В далечінь полинула (М. Шеремет);
Звуки оживили асоціацію про його першу любов, про тонкі пальці на блискучих чорних і білих клавішах рояля, про душі великих геніїв світу, воскреслих в провінційному місті далекої, чужої для Бетховена й інших землі... (І. Багряний);
Вона злегка торкнулася клавішів... І залунала музика (С. Чорнобривець).
2. Наконечник важільця в різних механізмах (у друкарській машинці, телефонному апараті і т. ін.), на який натискають пальцями рук.
Знати, стомилася [друкарка], бо спустила руки з клавішів (А. Головко);
Коли аналізатори “Зеніта-1”, неквапливо й ритмічно клацаючи металевими клавішами, вперше відстукали рівні рядки цифр, ніхто не зміг стримати розчарованого зітхання (В. Владко);
Улині пальці лежали на клавішах друкарської машинки (В. Дрозд).
-а, ч.
1) Пластинка в музичному інструменті (фортепіано, баяні тощо), ударяючи по якій викликають звук.
2) Наконечник важільця в різних механізмах (на клавіатурі комп'ютера, у друкарській машинці, телеграфному апараті тощо), на якого натискають пальцями рук, щоб надати їм руху.
[klawisz]
ч.
klawisz муз.
Key (of piano, typewriter, etc.); sl. ivory
【阳】 (钢琴﹑ 打字机等的) 键