ПОСПІШАТИ

ПОСПІША́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПОСПІШИ́ТИ, шу́, ши́ш, док.

1. з інфін., з чим і без дод. Старатися, намагатися якнайшвидше зробити що-небудь, виконати якусь роботу; спішити, квапитися.

Вона кидалась до всього, бігала, поспішала перемивати й перетирати, щоб було вільно, коли подруга прийде, щоб побалакати з нею (Панас Мирний);

Старий Варчук поспішав скосити перестиглий овес (М. Стельмах);

Хоч як поспішав Бутаков з роботою, він бачив, що раніше, ніж до Нового року, матеріали його експедиції не потраплять до столиці (З. Тулуб);

Збоку при смолоскипі двоє бійців кували коня. Вони поспішали, раз у раз поглядаючи у бік кухні, бо турбувались, що за роботою не встигнуть попоїсти (О. Гончар);

Дякую щиро за згоду перекласти деякі мої оповід[ання] .. Добре, коли б поспішити з виданням (М. Коцюбинський);

// тільки док., перев. з інфін. Надто рано, передчасно зробити що-небудь.

“Ох, ви люди небораки, – промовляв Василь до різця, з-під якого бігла, крутилася красива стружка, – ох, ви люди білоручки! Поспішили засудити бідного Келембета за отого Ніколаєва” (Ю. Яновський);

– Як радісно! .. – І радісно й часом дуже сумно. – Ну, що ви? – Так. Поспішив народитись, Михайле Івановичу (О. Довженко);

// тільки недок., із запереч. част. не та інфін. Не виявляти бажання негайно розпочати якусь дію, приступити до якої-небудь справи, роботи.

Хмельницький не поспішав штурмувати збаразькі укріплення (Я. Качура).

2. Швидко йти, бігти, пливти, їхати і т. ін.; намагатися скоріше потрапити кудись, вчасно прийти, не спізнитися.

Швидче [швидше], коню, швидче, коню, Поспішай додому! (Т. Шевченко);

– Лягаймо, невістко, спати, бо завтра треба вдосвіта вставать та на панщину поспішать, – сказала мати (І. Нечуй-Левицький);

Захар поспішав, піт йому заливав очі (Іван Ле);

– Хоч і нерано вже, а як поспішу востаннє, то хоч смерком, а таки добреду додому... (Г. Квітка-Основ'яненко);

Боженко поспішив до гурту поважних людей (Ю. Смолич);

* Образно. Високо-високо, в глибокій, бездонній синяві неба, спокійно, безтурботно поспішали дві легенькі пухнасті хмаринки (О. Донченко);

// тільки недок., за ким – чим, розм. Те саме, що устига́ти.

Четвірня [четверня] добрих коней несла легенький фаетон ніби на руках. Осавула ледве поспішав за ним маленькою бідкою (І. Нечуй-Левицький);

Він сопів, як ковальський міх, і ледве поспішав за Маланкою (М. Коцюбинський);

// тільки недок., за чим, перен., рідко. Прагнути не відстати від вимог сучасності, не залишитися позаду.

Він [П. Тичина] .. свідомо поспішає за революцією, за новим життям (В. Еллан-Блакитний).

3. Ідучи прискорено, показувати пізніший час (про годинник).

Нерівно, як зашкоджене серце, бився у темряві годинник: то уповільнювався, то раптом поспішав (О. Гончар).

Іти́ (поспіша́ти) на змі́ну див. іти́;

(1) Поспіша́ти ні́куди – немає підстав квапитися, не варто прискорювати події.

– А я женитися не думаю, – відповів Рубін з серйозністю, на яку лише здатний був його вік. – До тридцяти років не оженюся, а тоді вже понесу голову під шибеницю. – І це діло, – відповів Каленик Романович. – Поспішати нікуди (І. Сенченко).

○ (2) Не поспіша́ючи, присл. – поволі, повагом, не кваплячись.

Яків, звернувши на польову дорогу, не поспішаючи, пішов додому (А. Шиян).

ПОСПІША́ТИ (старатися, намагатися якнайшвидше зробити щось, виконати якусь роботу, дію), ПОСПІША́ТИСЯ, СПІШИ́ТИ, СПІШИ́ТИСЯ, КВА́ПИТИСЯ, ПРИСПІ́ШУВАТИ (ПРИСПІША́ТИ), ХАПА́ТИСЯ розм., ШВИДКУВА́ТИ розм., ПОМИКА́ТИ розм., ША́МКАТИ діал., ПОСКОРЯ́ТИСЯ діал., ГАЛИ́ТИСЯ діал.; ГНА́ТИ розм., ГНА́ТИСЯ розм., БІ́ГТИ розм., ТРІПА́ТИ фам. (намагатися скоріше, вчасно прибути кудись). — Док.: поспіши́ти, поспіши́тися, поква́питися, приспіши́ти, похопи́тися, поскори́тися. Умираючи, старий Чумак.. наказав був усіх синів своїх до себе мерщій згукати, телеграму вдарити, щоб мерщій поспішали, поки ще він живий (І. Багряний); Сиві круторогі воли, помахуючи рогатими головами, поспішалися з гори в долину на спочинок (М. Коцюбинський); Патріоти застрягли перед ґратами і дячки й поліцаї не спішили їх пропускати далі (М. Грушевський); Почистивши палітру, її в етюдовий ящичок уклав і .. спішуся із ящиком в руці до Валу (П. Тичина); Васильович іще здалеку побачив дядьків, які, завдавши лопати на плечі, квапилися додому (А. Дімаров); — Майтеся гаразд! — крикнув (Іван) досадливо і приспішив звідси, ніби втікав від своїх слів і своїх думок (А. Крушельницький); Женить сина не спіши, — хапайся дочку віддати! (прислів'я); Бачив Марко, як під його колючим, неприємним поглядом нижче схилялись голови, швидкували руки, переплітаючи гнучкі й пружні лозини (Н. Рибак); Вертаєшся, було, то наче ззаду чорт доганяє, — так помикаєш (А. Свидницький); Мати з старою зняли розмову, а ми, дівчата, у садок поскорилися (Марко Вовчок); Все вешталося, все кишало (кишіло), На бой дивитись всяк галивсь (І. Котляревський); Долом, серед грубої темноти, крутими стежками, через дебрі, чагарі, гнилі ломи і пні, гнала стара, немов вовчиця (І. Франко); — Скажи, коню, до кого це Ви так нагло гнались? (Т. Шевченко); Молодиці квапливо бігли по воду, вимахуючи мідяними побіленими кухвами (М. Коцюбинський); За кавалок кишки тріпай сім миль пішки (М. Номис).

недок. поспішати, док. поспішити

1) to hurry, to make haste, to hasten, to be in haste; to be in a hurry; to speed

нам треба поспішати — we must make haste

поспішати вперед — to hurry (to push) on

поспішати комусь на допомогу — to hasten to smb's help

поспішати на потяг (поїзд) — to (be in a) hurry to catch the train

поспішати на роботу (у театр) — to hurry to work (to the theatre)

не поспішати — to linger

не поспішаючи — leisurely, without hurry

робити не поспішаючи — not to be in a hurry; to take one's time

він (дуже) поспішає — he is in a (great) hurry

він завжди поспішає — he is always in a hurry

поспішай(те)! — make haste!, hurry (up)!, (be) quick!

не поспішайте! — don't hurry!, take your time!

не поспішайте іти — don't be in a hurry to leave

куди ви поспішаєте? — where are you hurrying (to)?; where are you going (to) in such a hurry?

2) (про годинник) to be fast

Поспішається, як з козами на торг.

Цуже поспішає.

Поспішиш — людей насмішиш.

Поспіхом нічого доброго зробити не можна.

【未】

1) 赶紧, 赶忙, 赶快, 急于, 忙于(做某事)

Поспішайте! 快点！

2) (钟表等) 走得太快

[pospiszaty]

дієсл.

pospieszyć

Спяшацца

сьпяшацца

сьпяшы'цца

див. спішити