АНОМА́ЛЬНИЙ, а, е.
Який характеризується аномалією; незвичний.
Аномальний, дивний і неприродний був настрій людських умів у тім злопам'ятнім [1863] році (І. Франко);
Поява атмосферних хвилеводів у тропічних зонах пов'язана з аномальним станом атмосфери, який виникає за певних метеорологічних умов (з наук.-попул. літ.);
Щодо аномальних явищ у навколишньому середовищі, які часто вважають проявами діяльності позаземних цивілізацій, то і тут знаходяться “земні” пояснення (із журн.).
НЕНОРМА́ЛЬНИЙ (який має відхилення від природної, звичної норми), НЕПРИРО́ДНИЙ, ПРОТИПРИРО́ДНИЙ підсил., АНОМА́ЛЬНИЙ книжн., АНОРМА́ЛЬНИЙ книжн. Ненормальні погодні умови; Ненормальна робота транспорту; Неприродна жовтизна хлібів і отруйно-зелена просторина луків.. — все було мертве, неправдиве (О. Гончар); За моїх студентських часів карти в студентових руках вважалися за щось аномальне (А. Кримський). — Пор. 1. незвича́йний.
[anomal'nyj]
прикм.
anomalny
-а, -е.
Який характеризується аномалією; незвичний; такий, що не відповідає певним нормам.
Анома́льний, -на, -не
Anomalous; abnormal
Anomalisk
Abnorm
Abnorm