СТРАХОПУ́Д, а, ч., розм.
1. Те саме, що опу́дало 1.
Якби-то оце зерно та втроє родило, щоб на одному стеблі три колоски. А то заволочиш, і жайворонки та горобці видзьобають. Нема з чого й страхопуда поставити (Мирослав Ірчан).
2. перен. Людина або тварина, що має потворний зовнішній вигляд.
* У порівн. Жучок [хлопець] був як страхопуд. Довгі-предовгі штани нижче кісток, всі у латках, у землю вроблені (Д. Бедзик);
// Те саме, що страхо́вище 1.
Надворі щораз темніше, Михась добачає тут і там ніби зайців, ніби якихось страхопудів – аж мурашки йдуть йому поза плечі (О. Маковей).
3. рідко. Те саме, що боягу́з.
[Конон:] У мене все всередині затремтіло!.. [Фіона:] Невже ти такий страхопуд? (М. Кропивницький);
– Не давайте підмоги контрреволюції! – Заганяй паровоз у депо, гаси топку або злазь, коли страхопуд, ми й самі за тебе розпорядимося..! (Ю. Смолич);
// Ляклива тварина.
Із-під сухого куща буркуну вихопився заєць... Коні з остраху стрепенулися, сторожко підняли вуха, захропли й сіпнули вбік. – Вйо! Страхопуди! – з докором обзивається батько (з газ.).
БОЯГУ́З (боязка людина), СТРАХОПОЛО́Х підсил. розм., СТРАХОПУ́Д підсил. розм., БА́БА зневажл., СТРАШКО́ розм. рідше; ЛЕГКОДУ́Х розм. (той, хто пасує перед труднощами, небезпекою). — Що-о? Сподіваюсь, боягузів і панікерів серед вас нема? (А. Крижанівський); Знаєте... Можна й посади позбутися. У нас такі страхополохи (В. Дрозд); Що міг після цього подумати про Рудя Штукаренко? В кращому випадку — вважати його страхопудом чи перестрахувальником (С. Голованівський); (1-й вартовий:) Ох, моторошно мені... (2-й вартовий:) Ну-ну, не будь бабою! Вартуй, коли наказано (Я. Мамонтов); Отож тоді він не виявив жодної мужності, прагнучи лишитися прикордонником. Навпаки, міг тепер визнати, що чинив, як легкодух (П. Загребельний).
ОПУ́ДАЛО (подоба людської постаті з накинутого на хрестовину старого одягу, яку ставлять на городах для відстрашування птахів), СТРАХОПУ́Д розм., ПО́СТРАХ розм., ДІД розм., ЧУПЕРА́ДЛО розм., ХИМЕ́РА заст., ОПУ́Д діал., ОПУ́ДА діал.; СОЛО́М'ЯНИК (із соломи). Весною Кендеричаник посіяв коноплі край села й поставив туди опудало на горобців (М. Томчаній); Дмухне вітерець, замають ганчірки, захилитає страхопуд руками (А. Кримський); Щоб горобців шкідливих настрашити, Вигадливий Хазяїн взяв Солом'яного Діда приладнав (Л. Глібов); — Майже насильно взяла (панна Мося) мене в свої руки і таки зробила з мене якесь чуперадло (Ірина Вільде); — Почав я фабрикувати.. скрипучі опуди для відгонення воробців (горобців) із пшениці, проса та конопель (І. Франко); Чужі жінки, як мавки, моя як опуда (прислів'я); А горобці кричать:.. — У панському саду стояли генерали — Та й тим на голову сідали, А це солом'яник.. Не боїмось (Л. Глібов).
-а, ч., розм.
1) Те саме, що опудало 1).
2) перен. Людина або тварина, що має потворний зовнішній вигляд. || Те саме, що страховище 1).
3) рідко. Те саме, що боягуз. || Ляклива тварина.
див. боязкий; гидкий; опудало
Страхопу́д, -да; -пу́ди, -дів