ХАБЕ́ТА, и, ж., діал.
Шкапа.
Ото хабета: скільки бий, стільки їдеш (Сл. Б. Грінченка);
Тож-то кінь був! Не така хабета, як оцей, теперішній. (Б. Лепкий).
див. хаба.
див. кінь