Объяснение 25000 иностранных слов, вошедших в употребление в русский язык, с означением их корней.- Михельсон А.Д.,1865.
Полный словарь иностранных слов, вошедших в употребление в русском языке.- Попов М.,1907.
Толковый словарь иностранных слов Л.П. Крысина.- М: Русский язык,1998.
АВТОХТО́Н, а, ч.
1. Те саме, що абориге́н 1.
Генетична структура населення – співвідношення у складі населення між уродженцями цієї місцевості: корінними жителями (автохтонами) і некорінними жителями (алохтонами) (з наук. літ.);
Самі українці – дуже давні автохтони в своїм краї, де живуть вони од Дунаю до Дону (І. Огієнко).
2. біол. Вид, що виник і еволюціонував у якій-небудь місцевості; протилежне алохтон (у 1 знач.).
У будь-якому регіоні є види-автохтони, походження яких пов'язане з цим регіоном, і види-іммігранти, які проникли сюди пізніше (з наук. літ.);
Дика картопля – автохтон Південної Америки, качконіс – автохтон Австралії (з наук.-попул. літ.).
3. геол. Комплекс гірських порід, що не зазнав значних горизонтальних переміщень із місця свого утворення; протилежне алохтон (у 2 знач.).
Породи автохтона іноді виступають на поверхню з-під алохтона у западинах рельєфа, утворюючи тектонічні вікна (з наук. літ.).
Геологический словарь: в 2-х томах. — М.: Недра.Под редакцией К. Н. Паффенгольца и др..1978.
Синонимы:АБОРИГЕ́Н книжн. (представник корінного населення країни, місцевості), АВТОХТО́Н книжн., ТУЗЕ́МЕЦЬ рідко, ТУБІ́ЛЕЦЬ заст. Серед наших пращурів були пришельці й аборигени (І. Цюпа); Слов'яни не тільки були автохтонами на цій території, а й сягають генетичним корінням ще в перше тисячоліття до нашої ери (з журналу); Розповідають, що під час одного із своїх плавань Христофор Колумб був оголошений туземцями мало не богом (з газети); П'ятеро чорношкірих тубільців ретельно працювали (О. Донченко).
-а, ч., книжн.
1) Корінний житель країни або місцевості; абориген, тубілець.
2) Організм, що виник у процесі еволюції в даній місцевості і, на відміну від алохтонів, живе в ній і зараз.
(от греч. autochthon - местный, коренной) (геол.), часть складчатого сооружения, оставшаяся на месте при образовании тектонич. покровов - в противоположность аллохтону.
Автохто́н. Заимств. из франц. яз. в XVIII в. Франц. autochtone восходит к греч. autochtōn, сложению autos «тот же самый, такой же» и chtōn «земля, страна». Буквально — «из той же страны». См. аборигены, туземец.
Rzeczownik
автохтон m
autochton m
м.
autochtone {-kt-} m