АЕД

(< грец. aoidos – соловей, співець), -а, ч. Давньогрецькі поети й співці, мистецтво яких розквітло у VІІІ — VII ст. до н.е. Аеди виконували епічні твори, акомпануючи собі на струнному щипковому інструменті формінксі, лірі чи кіфарі. Ви вбивці, ви ненатлі нелюди спередвіків, а ми припізнені аеди, наш злочин — спів. (П-2:94).

(гр. aedon) - давньогрецький співець, виконавець епічних пісень про богів та героїв, які він виконував у власному супроводі на музичному інструменті.

-а, ч. Давньогрецький епічний співак епохи безписьменної поезії (9-8 ст. до н. е.).

приставка с-; аедгаерзтае вооружённый.

предлог с; аед уаердон с арбой.