⊳ НАГА́ЙКА, и, ж.Плеть из ремней.Кнут, арапник, чем лошадей в манежѣ учат, нагайка. ЛВ1 I 405.
— Слав. укр. нагайка. Лекс. Нрд. нага́йка.
НАГА́ЙКА¹, и, ж.
Те саме, що нага́й.
Лайка не нагайка – на плечах не лежить (приказка);
Він сильно оперезав нагайкою коня, і кінь поскакав по невеличкій рівнині (В. Гжицький);
Вася передав йому свою польову сумку з ротними списками, коня і товсту плетену нагайку (О. Гончар);
Його обліпили коні й люди, і хоч як періщили їх нагайками козаки з варти, але не могли нічого вдіяти (Ю. Мушкетик);
Стояв біля чагарнику, теребив у руках нагайку, не знаходячи собі місця (В. Шкляр);
Раптом ляснули нагайки, і пустились коні вскач (М. Бажан, пер. з тв. Ш. Руставелі).
НАГА́ЙКА² див. нага́йці.
Словарь иностранных слов, вошедших в состав русского языка.- Чудинов А.Н.,1910.
Объяснение 25000 иностранных слов, вошедших в употребление в русский язык, с означением их корней.- Михельсон А.Д.,1865.
КАНЧУ́К (батіг із сплетених ременів з коротким пужалном), НАГА́Й, НАГА́ЙКА, ТРІПА́ЧКА розм.; ТРІЙЧА́ТКА розм. (з трьома хвостами); ДРОТЯ́НКА (з дроту). Він оперезав коня канчуком, і кінь враз вихопився вчвал (Л. Смілянський); У неділю пораненьку Усі дзвони дзвонять. Осаули з нагаями На панщину гонять (пісня); Вася передав йому свою польову сумку з ротними списками, коня і товсту плетену нагайку (О. Гончар); На крик влетів до казні капрал з тріпачкою в руці (І. Франко); Ці незрозумілі слова — кажуть, піп такими в церкві службу править — підкріплювалися трійчаткою, триремінним батіжком (О. Іваненко); Над головою йому.. засвистіла дротянка... Вона оперезала все тіло болючими, нестерпними голками (Г. Косинка). — Пор. 1. баті́г.
⊳ НАГА́ЙКА, и, ж.Плеть из ремней.Кнут, арапник, чем лошадей в манежѣ учат, нагайка. ЛВ1 I 405.
— Слав. укр. нагайка. Лекс. Нрд. нага́йка.
Периодические издания:
• Бурелом, 1905
Примечание: и др. изд. (Масанов)
Источники:
• Масанов И.Ф. Словарь псевдонимов русских писателей, ученых и общественных деятелей: В 4 т. — Т. 2. — М., 1957. — М. 1957. — С. 248;
• сбщ. А. А. Коринфского (Источник Масанова)
НАГАЙКА , первоначал. - нагайская, т. е. татарская плеть, короткая толстая плеть из ремней, к-рую применяют для посыла л. при верховой езде без шпор, в частн. казаки.
Rzeczownik
нагайка f
nahaj m
Нага́йка. Искон. Суф. производное от тюрк. ногай > нагай «ногаец». Ср. венгерка, китайка и т. п. Нагайка буквально — «нагайский (татарский) кнут».
нага́йка
[нагайка]
-йкие, д. і м. -йц'і, р. мн. -йок
ж.
nagaïka f (fouet de cuir)