Значение слова "ЗАПЕРЕЧУВАТИ" найдено в 28 источниках

ЗАПЕРЕЧУВАТИ

найдено в "Большом украинско-русском словаре"

дієсл. недокон. виду (що робити?)

Дієприслівникова форма: заперечуючи

1. (перех. i неперех.) не погоджуватися з ким-, чим-небудь у чомусьвозражать

Деепричастная форма: возражая

2. (перех.) не визнавати iснування, значення, доцiльностi чого-небудьотрицать

¤ не заперечувати проти запрошення -- не возражать против приглашения

дієсл. недокон. виду (що робити?)

Дієприслівникова форма: заперечуючи

1. (перех. i неперех.) не погоджуватися з ким-, чим-небудь у чомусь2. (перех.) не визнавати iснування, значення, доцiльностi чого-небудьотрицатьотрицать

Деепричастная форма: отрицая

¤ не заперечувати проти запрошення -- не возражать против приглашения

дієсл. недокон. виду (що робити?)

Дієприслівникова форма: заперечуючи

1. (перех. i неперех.) не погоджуватися з ким-, чим-небудь у чомусь2. (перех.) не визнавати iснування, значення, доцiльностi чого-небудьотрицатьоспаривать

Деепричастная форма: оспаривая

найдено в "Уроках державної мови (з газети «Хрещатик»)"

Якими відмінками може керувати дієслово заперечувати? Воно має два основних значення. Перше – “відкидати обов’язковість чогось; спростовувати якийсь факт”. У такому розумінні заперечувати потребує після себе додатка в знахідному відмінку; за наявності частки не – в родовому. Ніколи в літературній мові це слово не вживається з прийменником про. Порушенням норми є речення типу “Іваненко заперечував про своє знайомство з Колядою” (з газети). Друге значення дієслова – “говорити проти, висловлювати незгоду”. Тоді лексема виступає з додатком у давальному відмінку: “Другокурсник Міхно мав звичку заперечувати викладачеві” (з газети). Треба чітко розрізняти ці значення, бо плутання їх часом може призвести до абсурдних тверджень. Приміром: “...Не можна заперечувати проти того, що між обчислювальною машиною і деякими функціями мислення людини існує формальна аналогія”. У наведеному прикладі не слід було вживати прийменника проти, бо він надає дієслову значення “виступати проти”, тоді як зі змісту речення випливає інше – “не визнавати”. Адже йдеться про об’єктивну реальність, на яку ми не впливаємо, а тільки, усвідомлюючи цю аналогію між роботою обчислювальних машин і деякими функціями людського мислення, можемо визнавати чи не визнавати їхню подібність.

найдено в "Словнику синонімів української мови"

ЗАПЕРЕ́ЧУВАТИ що, кому (не погоджуватися в чомусь, висловлювати протилежну думку, доказ), СУПЕРЕ́ЧИТИ кому, ПЕРЕ́ЧИТИ кому, розм.; ОПРОТЕСТО́ВУВАТИ, ОСПО́РЮВАТИ рідко (висловлювати іншу, протилежну точку зору); СПРОСТО́ВУВАТИ (неправдиві факти, закиди тощо); ПЕРЕКРЕ́СЛЮВАТИ (повністю наслідки чиєїсь роботи, чиїсь достоїнства тощо). — Док.: запере́чити, опротестува́ти, оспо́рити, спростува́ти, перекре́слити. Часом Даша перебивала Лукерію Степанівну якимсь запитанням, іноді заперечувала ту чи іншу думку (С. Журахович); Косінський не міг добрати, чи полковник з примхи перечить йому, чи просто знущається з його стратегічних здібностей (І. Ле); Наказ треба виконувати неодмінно.. Вказівку можна опротестувати. А пораду — можна й не брати до уваги (П. Оровецький); — Молода, вродлива, напевно не помилюся, коли скажу — й багата особа... — Неля не спростувала цієї останньої неточності (Ірина Вільде). — Пор. 2. відкида́ти.

найдено в "Українсько-англійському словнику"

недок. заперечувати, док. заперечити

1) (не погоджуватися) to object, to raise (to make) an objection (to), to oppose; to take exception (to); to deprecate, to gainsay; to call in question; (оспорювати) to controvert, to contend; (різко відповідати) to rejoin, to retort

заперечувати проти деяких статей — to take exception to certain clauses

якщо ви не заперечуєте — if you don't mind; if you have no objection

2) (не визнавати) to deny, to disclaim

найдено в "Толковом словаре украинского языка"

-ую, -уєш, недок., заперечити, -чу, -чиш, док.

1) перех. і неперех. Не погоджуватися з ким-, чим-небудь у чомусь, висловлювати протилежну думку або доказ проти чогось. || Виражати незгоду з чим-небудь рухом, поглядом і т. ін. || Спростовувати що-небудь.

2) перех. Не визнавати існування, значення, доцільності чого-небудь. Заперечувати провину.

найдено в "Українсько-російському словнику"

несов. - заперечувати, сов. - заперечити 1) (против чего) возражать, возразить; противиться, воспротивиться (чему) 2) (что) отрицать сов.; отвергать, отвергнуть; опровергать, опровергнуть, отражать, отразить (чьи-н. утверждения); оспаривать, оспорить (доказывать в споре неверность какого-н. утверждения) заперечувати свою вину, участь — отрицать свою вину, своё участие; разг. отпираться, отпереться (от чего), запираться, запереться

найдено в "Великому тлумачному словнику (ВТС) сучасної української мови "

-ую, -уєш, недок. , заперечити, -чу, -чиш, док. 1》 перех. і неперех. Не погоджуватися з ким-, чим-небудь у чомусь, висловлювати протилежну думку або доказ проти чогось.
|| Виражати незгоду з чим-небудь рухом, поглядом і т. ін.
|| Спростовувати що-небудь.
2》 перех. Не визнавати існування, значення, доцільності чого-небудь. Заперечувати провину.

найдено в "Українсько-китайському словнику"

【未】

1) 表示异议, 反对

2) 否认; 反驳, 驳倒

Заперечувати свою вину 否认自己有罪; 抵赖

Заперечувати свою участь 否认自己参加

найдено в "Українсько-англійському словнику з прав людини"

заперечувати дієсл. object; be against; disagree; oppose; deny; refute; retort;\~ по суті проти позову traverse a claim; \~ звинувачення deny the charge; \~ свою провину, посилаючись на алібі rely on the defense of “alibi”;

найдено в "Правописному словнику Голоскевича"

Запере́чувати, -чую, -чуєш (перечити) кому, чому, (відкидати) що

найдено в "Украинско-английском юридическом словаре"

contradict, contravene, controvert, (обвинувачення) answer to, attack, challenge, disaffirm, disavow, (позов, право тощо) disclaim, dispute, impugn, meet, object, negate, negative, rejoin

найдено в "Українсько-польському словнику"

[zapereczuwaty]

дієсл.

zaprzeczać

найдено в "Орфоепічному словнику української мови"

запере́чувати

[запе^иречувати^е]

-уйу, -уйе^иш

найдено в "Словнику синонімів Караванського"

не погоджуватися, перечити, суперечити, мати проти, ід. крутити головою; (наклеп) спростовувати, відкидати; (чиєсь існування) не визнавати.

найдено в "Словнику синонімів Полюги"

(не погоджуватися) розм. перечити, (повністю) опротестовувати, (окремі факти) спростовувати.