ШАБЕ́ЛЬНИК, а, ч., спец.
Той, хто виробляє шаблі.
Зачувши про князів об'їзд, виповзали з подільських ярів і ставали на кручі мовчазні кожум'яки, лукавоокі гончарі, ковалі заліза й міді, шабельники (П. Загребельний).
-а, ч., спец.
Той, хто виробляє шаблі.
[szabernyk]
ч.
płatnerz