ЩЕБЕТАТИ, БЕЧУ, ЧЕШ,
Щебетати, бечу, чеш, гл.
1) Щебетать. Прилітає соловейко що-ніч щебетати. Шевч. 33.
2) Лепетать, болтать, говорить (весело — о женщинахъ, дѣтяхъ). А дітки ростуть, уже й в’ються коло мене і щебечуть, мої соловейки. МВ. ІІ. 7.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 523.