СЛУГА́, и́, ч. і ж.
1. Людина для особистих послуг, виконання доручень (у домі, ресторані, готелі).
– Вибачайте, що лишаю вас на самоті... У мене слуг немає – я все сам (М. Коцюбинський);
Кликнули слугу Йосипенкову, зажовклу, захарчовану дівчину (Панас Мирний);
Він зайшов в гостиницю і довідався од слуг, що Каралаєва взяла номер на другому поверсі (І. Нечуй-Левицький);
– Як тільки вийде гуляти дівчина, слуги її ні на крок не відпускають, бо наказав вельможа (Григорій Тютюнник);
* У порівн. Шестірний кинувся, наче слуга, розчиняти двері Петрові Петровичеві (Панас Мирний);
// тільки ж. Жінка, що прислуговує в домі.
Стала вона жалкуватись: – Що мені робити? Нема слуги! Чи не дасте ви мені яку з ваших? (Марко Вовчок);
Кликнули слугу Йосипенкову, зажовклу, захарчовану дівчину (Панас Мирний);
// заст. Озброєні люди, що перебувають на службі у кого-небудь.
Їде значний чоловік у кованому возі .. Слуги їдуть кінно округ воза (П. Куліш);
По дорозі, перед голубим ридваном шестернею, що в ньому пан Пампушка-Стародупський їхав, оточений не тільки кріпаками, а й найманими слугами, а й кінними джурами та лейстровим козацтвом, попід ногами в зміїстих скакунів раз по раз шастали сайгаки чи лисиці (О. Ільченко);
// тільки ч. Лакей у ресторані, готелі і т. ін.
Він зайшов в гостиницю і довідався од слуг, що Каралаєва взяла номер на другому поверсі (І. Нечуй-Левицький);
– Ти не ходи в кав'ярню .. Він [хазяїн] каже: мені не треба такого слуги. Рустем гяур, невірний... (М. Коцюбинський);
// перен. Людина, яка завжди готова виконувати чиєсь бажання, волю і т. ін.
Черниці уклоняються. [Голоси:] Буде, матушко, по глаголові твоєму. Ти наша мати – ми твої слуги (Панас Мирний).
2. Озброєні люди, що перебувають на службі у кого-небудь.
Їде значний чоловік у кованому возі .. Слуги їдуть кінно округ воза (П. Куліш).
3. Людина, яка завжди готова виконувати чиєсь бажання, волю і т. ін.
Черниці уклоняються. [Голоси:] Буде, матушко, по глаголові твоєму. Ти наша мати – ми твої слуги (Панас Мирний).
4. Той, хто служить кому-, чому-небудь, захищає чиїсь інтереси.
Слуга закону;
Поет любить слово. Але він – не слуга слова, він – його володар (М. Рильський).
(1) Рукода́йний слуга́ – вірний слуга.
Я був рукодайним слугою пана воєводи Острозького, я знаю його наміри (Іван Ле);
(2) Слуга́ наро́ду, ірон. – про представників законодавчої й виконавчої влади.
◇ (3) Бо́жий (Госпо́дній, Христо́вий) слуга́, рел. – представник духовенства.
[Матушка гуменя:] Жду я від неї вірної Господньої слуги, справної черниці (Панас Мирний);
[Єпископ:] В такому стані взять його не можу [до диякона]. Беру тебе, слуго Христовий (Леся Українка);
(4) Ваш (твій) покі́рний (уклі́нний) слуга́:
а) усталена форма перев. ввічливого закінчення листа.
З пошаною зостаюсь ваш покірний слуга (М. Драгоманов);
б) ввічлива форма називання себе.
Зібралися всі великі й малі мужі міста нашого, серед яких був також і я, уклінний ваш слуга, статечні читачі мої (Ю. Щербак).