АНТОНЕ́НКО-ДАВИДОВИЧ Борис Дмитрович
• АНТОНЕНКО-ДАВИДОВИЧ Борис Дмитрович
[24.VII (5.VIII) 1899, м. Ромни, тепер Сум. обл. — 8.V 1984, Київ]
- укр. рад. письменник. Навчався 1917 — 18 в Харків. ун-ті, закінчив 1923 Київ. ін-т нар. освіти. Друкувався з 1923. Був членом літ. організацій "Ланка" та "Марс". У збірках оповідань, повістей і нарисів "Запорошені силуети" (1925), "Синя волошка" (1927), "Смерть" (1928), "Справжній чоловік" (1929), "Крила Артема Летючого" (1932), "Люди й вугілля" (1932) та ін. відтворив революц. події 1917 року, громадян. війни і відбудовного періоду. Автор роману на моральні теми "За ширмою" (1957), ряду повістей та оповідань (зб. "Слово матері", 1960, та ін.), статей, зокрема про культуру укр. мови (збірки "Про що і як", 1962; "В літературі й коло літератури", 1964), нарисів. Перекладав з рос. та нім. л-р. Незаконно репресований 1935. Реабілітований 1956.
♦ Тв.: На довгій ниві. Вибрані твори. К., 1967.
■ Літ.: Дзюба І. "Звичайна людина" чи міщанин? К., 1959; Бойко Л. З доріг далеких і близьких, В кн.: Антоненко-Давидович Б. Д. На довгій ниві. К., 1967; Бойко Л. Борис Антоненко-Давидович. В кн.: Українські радянські письменники, в. 6. К., 1968.
А. І. Костенко.
1899-1984, укр. письменник, перекладач; член літ. організацій Ланка-МАРС; вивчав проблеми розвитку й культури укр. мови (Як ми говоримо); оригінальний стиліст: драма Лицарі абсурду, збірник оповідань Запорошені силуети, незакінчений роман Січ-Мати (публікація 1998); незаконно репресований 1935.