ГИКА́ТИ (ІКА́ТИ) (видавати уривчасті звуки внаслідок мимовільних скорочень діафрагми), ЩИ́КАТИ діал.; КЕ́ВКАТИ розм. (видавати звуки, схожі на гикавку). — Док.: гикну́ти (ікну́ти), ке́вкнути. Вульф раптом зблід і почав нервово гикати (В. Кучер); Терентій гучно гикнув: — Гик! (О. Довженко); (Ага:) В купе проти мене сидів якийсь неприємний тип, весь час дивився на мене й ікав (О. Корнійчук); Ленько і Сенько, щикаючи і дрижачи від студені, поплелися боком під ліс (І. Франко); Як махнув (Тимоха) під бік, то стара й зуби стяла, лиш кевкнула (А. Свидницький).
ЩИ́КАТИ, аю, аєш, недок., діал.
Гика́ти.
Ленько і Сенько, щикаючи і дрожачи від студені, поплелися боком під ліс (І. Франко).
-аю, -аєш, недок., діал.
Гикати.