СУХЕ́НЬКИЙ, а, е.
Пестл. до сухи́й.
В кострі був зложений [очерет] сухенький, Як порох був уже палкенький (І. Котляревський);
Як в калюжах в дощ, хлюпощуться гуски, То ж, стрепенувшись, вп'ять [знову] виходять з їх [них] сухенькі (П. Гулак-Артемовський);
Цей невеличкий сухенький дідок у свитці .. був жвавий і непосидючий (Яків Баш);
Вона [мати] була сухенька, біла, ледь жива, але горда, незламна (Ю. Збанацький);
Йонька швидко повернув сухе і хиже, як у роздратованого тхора, обличчя. Сухенькі кулачки його дрібно тремтіли (Григорій Тютюнник);
Дідок усе її потішав якимись маленькими, сухенькими слівцями (Г. Хоткевич);
// у знач. ім. сухе́ньке, кого, с. Сухе місце.
Вилізла вона [черепаха] на сухеньке та й свистить (Панас Мирний).
◇ (1) Ви́йти сухе́ньким із води́ (д) див. вихо́дити.
-а, -е.
Пестл. до сухий. || у знач. ім. сухеньке, -кого, с. Сухе місце.
[suhen'kyj]
прикм.
suchutki
див. сухуватий; сухий
див. худий