ҐЕДЗЬ = ҐЕДЗ
ґедзь = ґедз (зменшене — ґе́дзик) — велика муха, що живиться кров’ю тварин і соком рослин; худоба від її укусів кидається з боку в бік, ніби вередуючи, тому про людину, що нервує, вередує, кажуть: «Ґедзь якийсь його вкусив», а про вередливу дівчину: «Ґедзкає, як теличка в лісі»; символізує інтригу, тому вираз ґе́дзя (ґе́дзика) ки́нути (вки́нути) означає «зробити, сказати щось дратівливе, обурливе».
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 164-165.