АБДУ́КЦІЯ, ї, ж.
1. анат. Відведення кінцівки в сторону.
У дитини, що лежить на спині з зігнутими в суглобах ногами, максимально розводять стегна. Абдукція менше 60–70 градусів вказує на патологію (з навч. літ.).
2. лог. Різновид силогізму, який полягає в тому, що із засновку, який є умовним висловленням, і висновку випливає другий засновок.
Перший засновок: Усі люди смертні. Висновок: Сократ – смертний. За допомогою абдукції можемо припустити, що другий засновок: Сократ – людина (з наук.-попул. літ.).
Обду́кція:
— лікарське обслідування трупа [V]
— медичний огляд [22]
— розтин [43]
— судово-медичний розтин, обстеження [20]
Абдукція, обдукція:
— судово-медичне обстеження, розтин [21]
абдукція:
— судово-медичне обслідування [IV]
— друкарська помилка: абдукція замість обдукція [MО,IV]
обдунція [??]:
— лікарське обслідування тіла з метою визначити причину смерті [IV]
— друкарська помилка: обдунція зам. обдукція [MО,IV]
-ї, ж., анат.
Відведення, віддалення від середньої лінії тіла.
••
Абдукція очного яблука — поворот очного яблука назовні.