АНУ́МО, виг., розм.
Уживається при звертанні до кількох осіб (разом із самим мовцем) для вираження спонукання, заохочення до дії.
– Анумо, давайте купатися та варити куліш! (М. Чабанівський).
виг., розм.
Виражає спонукання, заохочення до дії; уживається у звертанні до кількох осіб.