ҐА́ВА

ґа́ва — 1) воро́на (див.); за пове­дінкою птаха угадували майбутній урожай, — «як ґава до Юр’я у житі сховається, — буде добре жито». Знайшовсь Осел-мастак. Його й найняв [хазяїн] левади доглядати, Проклятих горобців та гав ганяти (Л. Глібов); фразеологізм: ґав (ґа́ви) лови́ти — нічого не робити; пропускати яку-небудь нагоду; бути неуважним, неспритним. Він гав ло­вив та витрішки продавав (І. Котля­ревський); ні па́ва ні ґа́ва — про того, хто від одних поглядів віді­йшов, а до інших не пристав; 2) роззява, нерозторопна людина. Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 164.