АЛЕГРО

ШВИ́ДКО (з великою швидкістю), СТРІ́МКО, СТРІМЛИ́ВО, СКО́РО, ХУ́ТКО, БИ́СТРО, ПРУ́ДКО, ШПА́РКО, ГІ́НКО, МЕРЩІ́Й, СТРІЛО́Ю, ВИ́ХОРЕМ, ВИ́ХОРЦЕ́М, ПОРИ́ВНО підсил., ПОРИ́ВЧАСТО підсил., НЕВПИ́ННО (НЕУПИ́ННО) підсил., ШАЛЕ́НО підсил., ПРОЖО́ГОМ (ПРОЖО́ГА) підсил., СТРІМГОЛОВ підсил., СТОРЧГОЛО́В (СТОРЧГОЛІВ) (СТОРЧГОЛОВО́Ю) підсил., НАВЗА́ВОДИ підсил., ЧИМДУ́Ж підсил., ЧИМДУ́ЖЧЕ підсил., ЩОДУ́ХУ підсил., ГАЛО́ПОМ підсил., ПРИ́ТЬМО́М розм., ШВИДКОМА́ розм., ШИ́БКО розм., БІГЦЕ́М розм., ҐВАЛТО́ВНО (ҐВАЛТО́ВНЕ) розм.; МИ́ТТЮ, ВМИТЬ (УМИ́ТЬ), МИТТЄ́ВО, РАПТО́ВО, МИГЦЕ́М, МОМЕНТА́ЛЬНО, ЖИ́ВО, ПО́МАХОМ, ОПУ́КОЮ, БЛИСКАВИ́ЧНО підсил., ЛЬО́ТОМ розм., МА́ХОМ також із сл. одним, розм., ВМЕНТ (УМЕ́НТ) розм., ДУ́ХОМ також із сл. одним, розм., ДУШКО́М розм., УДУ́Х (ВДУХ) розм., ТЕЛЬМО́М діал., ПО́СМИКОМ діал. (за дуже короткий проміжок часу); МОТО́РНО, ЖВА́ВО, ЕНЕРГІ́ЙНО, РУХЛИ́ВО (перев. про темп роботи, виконання чогось); АЛЕ́ГРО муз., ПРЕ́СТО муз. (перев. про темп виконання музичних творів). Жовніри скочили на коней. Все це робилось похапцем, швидко, жваво (І. Нечуй-Левицький); Поїзд,.. вихопившись з кам'яної тісноти міста, стрімко помчав назустріч хмарному надвечір'ю (С. Журахович); Машина щодуху летіла по шосе. Молодий водій зосереджено дивився.. на зелені клени, що стрімливо мелькали по боках (В. Москалець); Родинне життя надзвичайно якось скоро увійшло в свою колію (Г. Хоткевич); По стернях батько плуг веде, Важка робота хутко йде (Я. Щоголів); Риба бистро ріку перепливає (Марко Вовчок); Пливи, пливи, утко, Проти води прудко (пісня); Бойцун шпарко подався до своєї кімнатки (Є. Куртяк); Славно йде (Овдій) — легко, гінко (Є. Гуцало); Ранок — хоч напийся, небо чисте, прогнози на ясність, тож мерщій у дорогу (О. Гончар); Кінь стрілою плигнув уперед, галопом помчався до застави (Ю. Збанацький); Вихором вилітає (Тоня) з кімнати (І. Кочерга); Дівчатка зірвалися вихорцем і побігли (С. Журахович); Поривно сходилися лави в громах пекельних батарей (В. Сосюра); Жваво, поривчасто бігаючи навколо мольберта, він.. вдивлявся у розпочату картину (В. Козаченко); Робота йшла день у день, бігла невпинно, як гарячий кінь (І. Нечуй-Левицький); Хто скаче так шалено до їхнього табору? (Григорій Тютюнник); Кинулись вони прожогом до їжі, забувши нас і привітати (В. Самійленко); Дівчина засміялася, кивнула головою і стрімголов кинулась до хати (М. Стельмах); Іноді й сам (Михайло) іще як захватить їх кури з свого города, то аж сторчголов летять (А. Тесленко); Крізь спорожнілий Збараж навзаводи мчали козацькі полки до Львова (Р. Іваничук); Ольга чимдуж поспішає (А. Хижняк); Командир батареї чимдужче побіг до попереднього танка (П. Панч); Юрко біжить галопом аж до Гафіїного перелазу на городах (П. Козланюк); Через кладку притьмом мчав чоловік (М. Рудь); Вернулася (дівчина) в хату, швидкома причепурила перед настінним поколотим дзеркалом пишні темно-русяві коси (І. Вирган); Стій ти, човен, не шибко біжи (П. Чубинський); Обійшов (Дмитро) машину, бігцем кинув оком, чи чогось не пошкодили (Г. Епік); — Мушу поспішати, і то ґвалтовно (П. Панч); Турн миттю нарядився в збрую, Летить, щоб потрошить Троян (І. Котляревський); Тарас Бовкун не розгубився. Побачивши німців, він відразу зважив ситуацію і вмить зник (О. Довженко); Умить забуто все (М. Рильський); На її миттєво побілілому обличчі затремтів страдницький вираз (Є. Гуцало); Одскочив козак до ліщини, І помах короткий раптово на ворога ліг. І вершник обм'як (М. Стельмах); Над шляхом шугнула машина мигцем (М. Бажан); — Казали, щоб моментально бігти на вокзал (В. Еллан); Давай, мати, вечеряти, давай, мати, живо (коломийка); Він дійшов до кінця гон, помахом переорав обніжок і врізався в землю Ремеза (С. Скляренко); Онилка кинулась до мене опукою (Ганна Барвінок); За блискавично поставленими ґратами на арені починають плигати леви (Ю. Яновський); — Почекай трохи, поки я видою корову, бо вона ж така вреднюча у мене, що льотом у шкоду вскочить (М. Стельмах); Княжна попускає поводи — і кінь, мов блискавка, злітає в повітря, одним махом бере неширокий потік (Д. Міщенко); Там вони підкотили по рельсах вагони, вмент накинули до них східці (В. Підмогильний); Кобза і Марко духом поперетинали ремні, котрими поскручувані були руки у козаків (О. Стороженко); Всі підносять чарки, вихиляють душком (І. Франко); — Я вдух, от таки зараз і прийду, — сказала Мартоха (Леся Українка); Двері відчинилися, і ввійшла — ні, вбігла, влетіла тельмом Шимонова (І. Франко); Чи спав, чи не спав, удосвіта скочив на коняку та посмиком у Лучки... (Марко Вовчок); Моторно працювали піонери. Швидко зносили снопи, а старші ставили копи (О. Копиленко); Майор Яцуба.. енергійно порядкує, розподіляє місця, вносячи лад і поправки на ходу (О. Гончар); Він рухливо, заклопотано та рвучко вітається, знімає маленьке пенсне з обідкою золотою (Т. Масенко); Кулемети престо вибили дробний марш (Б. Олійник). — Пор. 2. поспі́шно.

АЛЕ́ГРО, муз.

1. присл. Швидко, жваво (про темп виконання музичного твору).

Алегро – звичайний темп перших частин у сонатному циклі (з навч. літ.);

* Образно. Прес-конференція народного депутата відбувалась у ритмі “алегро” (з газ.).

2. у знач. ім., невідм., с. Музичний твір або його частина, що виконується в такому темпі.

До камерно-інструментальної музики належать соната, тріо, квартет, а також велика кількість “малих камерних жанрів” – невеликих інструментальних п'єс, серед яких ноктюрн, прелюдія, кантилена, баркарола, каприс, алегро, анданте та ін. (з навч. літ.);

У багатьох українських народних піснях є повільна, спокійна частина – анданте і є швидка частина – алегро (із журн.).

3. у знач. ім., невідм., с. У хореографії – завершальна частина вправ уроку класичного танцю, яку виконує танцівник у швидкому темпі.

Для участі у хореографічному конкурсі потрібно надіслати відеокасету з фрагментами уроку класичного танцю (екзерсис біля станка, на середині, алегро, екзерсис на пальцях для дівчаток) для перегляду спеціалістами (із журн.).

△ (1) Сона́тне але́гро – форма музичного твору, побудована на протиставленні й розвиткові двох тем, як правило, контрастних.

Увертюра до “Чорноморців” нагадує сонатне алегро з повільним вступом, жвавою головною партією (з наук.-попул. літ.);

Сонатне алегро – одна з найдосконаліших музичних форм (з навч. літ.).

[ałegro]

с.

allegro муз.

(муз.) жваво