Значение слова "ВИНУВАТИЙ" найдено в 19 источниках

ВИНУВАТИЙ

найдено в "Словнику української мови у 20 томах"

ВИНУВА́ТИЙ, а, е.

1. Який учинив що-небудь погане, скоїв злочин, провинився в чомусь.

І Килина не винна, і Гнат не винуват [винуватий], винувата хата, що впустила на ніч Гната (примовка);

Зчепилася бійка .. Крик... Ґвалт... Насилу розборонили .. Хто винуватий, хто правий? Гаразд не знав ніхто... (Панас Мирний);

Чому вона бідувала? Хто в тім винуватий? (М. Грушевський);

// Який є причиною чого-небудь.

Як тільки літо, так я й в дорогу! Та вже, видно, така моя доля .. На сей раз, може, доля й не винувата, бо се таки моє давнє бажання (Леся Українка);

// у знач. ім. винува́тий, того, ч. Те саме, що винува́тець 1.

– А-а-а-а! – позіхнув хтось. – Хто то? – знову гукнув учитель. Усі оглянулись, шукаючи винуватого (Панас Мирний);

Поглянув [пан] спокійно, з виразом жалю на трупа і на винуватого, .. врешті запитав: – За що ти вбив? (І. Франко).

2. Який усвідомлює свою вину, провину.

Марта сиділа зів'яла і винувата. Обняла руками коліна, схилила голову (М. Коцюбинський);

Він не радий був, що вже й почав про се, і стояв перед грізною .. постаттю Блажчуковою мізерний, винуватий (С. Черкасенко);

// У якому виражається усвідомлення вини, провини.

Катерина враз опустила униз сині винуваті очі (С. Васильченко);

З обличчя Вадима Успенського весь час не сходила бліда винувата усмішка (П. Панч).

3. у знач. присудка, розм. Який має борг; винний (див. ви́нний¹ 2).

Хоч був [Мирон] неграмотний, та помічав .. – хто скільки винуватий грошей, і ні разу він не помилився (Грицько Григоренко).

найдено в "Словнику синонімів української мови"

I. ВИ́ННИЙ (який учинив що-небудь погане, зробив злочин, провинився в чомусь; який є причиною чого-небудь), ВИ́НЕН, ВИНУВА́ТИЙ, ПРОВИ́ННИЙ, ПОВИ́ННИЙ рідко. Гуща і Прокіп збунтували народ, вони у всьому винні (М. Коцюбинський); — Ведеться слідство, і з нього видно, що я не винуватий (А. Головко); На сей раз, може, доля й не винувата (Леся Українка); Переказували, що.. на провинний полк чекає десь спереду дивізія, яка має арештувати його й виконати присуд (С. Васильченко).

ВИНУВА́ТИЙ (у якому виражається усвідомлення вини, провини), ПРОВИ́ННИЙ. Катерина враз опустила вниз сині винуваті очі (С. Васильченко); Провинний погляд.

ВИНУВА́ТЕЦЬ (той, хто вчинив що-небудь погане, провинився в чомусь), ВИ́ННИЙ, ВИНУВА́ТИЙ, ПРОВИ́ННИК. Учні самі ревниво стежили за тим, щоб ніхто не пропустив навчання. На винуватця нападалися всім класом (Ю. Збанацький); Нелегка річ — серед п'ятисот непричетних до справи вказати на одного як на винного (Ірина Вільде); Винуватих не було. Одні скидали вину на других, а ті на інших (М. Коцюбинський); Почали розшукувати провинників та допитуватись, хто з парубків ходив на засідки на старшину (І. Нечуй-Левицький). — Пор. злочи́нець.

найдено в "Сучасному українсько-англійському юридичному словнику ( І. Борисенка, В. В. Саєнка, Н. М. Конончука, Т. І. Конончук)"

прикм (винний) culpable; guilty (of) ім (особа, що вчинила провину, проступок, злочин) guilty person; (сторона, що не виконує зобов'язань) defaulter • бути визнаним винуватим (у вчиненні злочину) to be found (held) guilty (of a crime, of an offence) • визнавати (когось) винуватим (встановлювати вину, провину) to adjudge (return) guilty; determine (establish, find) (smb's) guilt; find (hold) (smb) guilty (of); (осудити) to convict the guilty • визнавати себе винуватим (у висунутому звинуваченні) to admit (confess) one's fault (one's guilt); plead guilty (to a charge) • не визнавати (когось) винуватим (визнавати невинуватим) to adjudge (return) not guilty • не визнавати себе винуватим to plead not guilty • винувата воля guilty mind • винувата дія [лат] actus reus • винувата поведінка guilty conduct • винувата сторона defaulter; guilty party (person); party at fault • ~ у вчиненні (скоєнні) злочину guilty of a crime (of an offence) • ~ у перелюбі adulterate

найдено в "Толковом словаре украинского языка"

-а, -е.

1) Який вчинив що-небудь погане, скоїв злочин, провинився у чомусь. || Який є причиною чого-небудь. || у знач. ім. винуватий, -того, ч. Той, хто провинився у чому-небудь; винуватець.

2) В якому виражається усвідомлення вини, провини.

3) розм. Який має борг.

4) у знач. ім. винувате, -того, с., діал. Борг.

найдено в "Великому тлумачному словнику (ВТС) сучасної української мови "

-а, -е.1》 Який вчинив що-небудь погане, скоїв злочин, провинився у чомусь.
|| Який є причиною чого-небудь.
|| у знач. ім. винуватий, -того, ч. Той, хто провинився у чому-небудь; винуватець.
2》 В якому виражається усвідомлення вини, провини.
3》 розм. Який має борг.
4》 у знач. ім. винувате, -того, с. , діал. Борг.

найдено в "Большом украинско-русском словаре"

ад'єктив1. який вчинив що-небудь погане, зробив злочин2. в якому виражається усвiдомлення вини, провини3. який має боргвиноватый

¤ винуватий у скоєннi злочину -- виноват в совершении преступления

найдено в "Українсько-англійському словнику"

Guilty

винуватий погляд — guilty look

я (він) винуватий — it is my (his) fault

найдено в "Фразеологічному словнику української мови"

пра́вий і винува́тий. Усі без винятку (про кого-небудь); кожен. — Куля лукава: кладе правого й виноватого (винуватого) (П. Куліш); Тимашов ловить правого й винуватого (В. Собко).

найдено в "Українсько-польському словнику"

[wynuwatyj]

прикм.

winien, winny

найдено в "Орфографічному словнику української мови"

винува́тий 1 прикметник винний винува́тий 2 іменник чоловічого роду, істота винуватець

найдено в "Правописному словнику Голоскевича"

Винува́тий, -та, -те

найдено в "Українсько-російському словнику"

1) виноватый 2) предик. разг. должен

найдено в "Українсько-польському словнику (Мар'яна Юрковського, Василя Назарука)"

winny (w przewodzie sądowym)