АРДЕ́Н

АРДЕ́Н, а, ч. Бельгійська порода робочих коней-важковозів. Наїздив потім із міста до Волоса слідчий. Кожного разу сам Волос відвозив його на гладких орденах на станцію (Панч, II, 1956, 9); Всесоюзний чемпіон, прибалтійський орден Плексте [кобила] на випробуваннях везла 23 тонни вантажу (Рад. Укр., 6.Х 1965, 4). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 667.