ЖА́БУР

ЖА́БУР, у, ч., діал. Жабуриння (у 1 знач.). Так лаяти Болото [Верша] почала: — ..Таке ж бридке, таке мерзенне, Поржавіло, від жабуру зелене, Не хочеться паскудиться в багні (Греб., І, 1957, 53). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 500.