ПРАВОСУ́ДДЯ (судова діяльність перев. держави), ЮСТИ́ЦІЯ, СУД, СУДІВНИ́ЦТВО, СУДОЧИ́НСТВО (розгляд судових справ). Правосуддя має своїм завданням забезпечити точне і неухильне виконання законів (з журналу); Батько Савка служив у Києві, мав солідну посаду в міністерстві юстиції (М. Чабанівський); Буде суд. Судитимуть не її, — вона перенесла б це мужніше, — судитимуть єдиного її сина (П. Дорошко); Запрацювала машина судівництва. Прокурор Єлисаветграда дає вказівку слідчому поновити слідство (з журналу); В бічній кімнатці суду тим часом відбувалась одна з тих закулісних комедій, якими переповнена історія буржуазного судочинства (П. Колесник).
ЮСТИ́ЦІЯ, ї, ж.
1. Суд, судова діяльність держави; правосуддя.
2. Сукупність державних органів, що займаються судочинством.
Українська юстиція;
Батько Славка служив у Києві, мав солідну посаду в Міністерстві юстиції (М. Чабанівський).
3. збірн., розм. Юристи, правники, слуги Феміди.
-ї, ж.
1) Суд, судова діяльність держави; правосуддя.
2) Сукупність державних органів, що займаються судочинством.
3) збірн., розм. Юристи.
4) міф. Богиня правосуддя, культ якої існував у Римі від часу Тіберія, що присвятив їй у Римі статую.
юсти́ція
[йустиц'ійа]
-йі, ор. -йеійу
【阴】
1) 司法
2) 司法系统, 司法制度
Судочинство, див. юрисдикція
Юсти́ція, -ції, -цією
Justice
Justits
Justis
Justis