Значение слова "М'ЯКО" найдено в 12 источниках

М'ЯКО

найдено в "Словнику української мови у 20 томах"

М'Я́КО, присл.

1. Викликаючи відчуття податливості, гнучкості при дотику.

Теплі і ніжні, вони [мохи] ховали у собі позолочену сонцем воду літніх дощів, м'яко вгинались і обіймали ногу, як пухова подушка (М. Коцюбинський);

Під ногами м'яко вгиналась земля, набрякла від розталого снігу, і інколи тихо шаруділи кущі сухої трави... (Ю. Шовкопляс);

// Не твердо на дотик.

– І м'яко спать мені, і ласо можна їсти (Л. Глібов);

– Густо збиті хвилею, вони [водорості] непорушно киснуть у воді, і по них так м'яко ступати (О. Гончар);

// у знач. пред.

Я подумав і ліг просто, – і правда, усюди сіно і усюди м'яко (Марко Вовчок);

// Ніжно, легко доторкаючись.

Підійшовши, Юра поклав м'яко руку Василькові на плече (А. Турчинська);

Шовкун обережно, м'яко перев'язував [Сіверцеву рану] (О. Гончар).

2. перен. Спричиняючи приємні відчуття (для ока, слуху тощо); не різко.

Голос його звучав особливо м'яко і був такий чарівний, що нас, слухачів, ніби проймав електричний струм (з наук. літ.);

Хміль м'яко вдарив їм у голову, і вони знов заспівали (З. Тулуб);

// Тихо, приглушено, ледве чутно.

Здалеку м'яко котився грім (М. Коцюбинський);

Тупотіли ще деякий час глухо й м'яко великі гумові чоботи (Ю. Смолич);

// Повільно, плавно, не стукнувшись.

Часом легенько-м'яко лягало [бабине літо] Ярині на очі (Леся Українка);

Літак м'яко сів на зелене поле аеродрому і, похитуючись, під'їздив до ангара (В. Собко).

3. Поступово переходячи з однієї якості, ознаки тощо в іншу.

Зелене світло од лампи м'яко зливалось з рожевим, що стікало з-під образа (М. Коцюбинський);

За вікнами палати м'яко лягав присмерк (О. Донченко).

4. перен. Виражаючи ласку, ніжність, сердечність; ласкаво, ніжно, сердечно.

Погляд її чорних матових очей м'яко поринав у Іванове серце... (М. Коцюбинський);

За Ясногорську Шовкун піклувався з таким же самозабуттям, як колись за її Юрася .. “Молодий наш цвіт, – м'яко говорив він товаришам, – як же його не берегти” (О. Гончар).

5. Несуворо, поблажливо.

– Як тобі не сором чужі гроші красти? Хіба ж ти їх заробив? – тихо й м'яко казав Жук (М. Коцюбинський);

// У негострій, нерізкій формі.

– Пробачте, товаришу Ігнатьєв, час у мене трохи обмежений, – м'яко перебив співбесідника Зуб (В. Собко).

найдено в "Словнику синонімів української мови"

ПОСТУПО́ВО (без раптових змін, у певній послідовності, не відразу), ПЛА́ВНО, ПОТРО́ХУ (ПОТРО́ХИ), ПОТРО́ШКУ (ПОТРО́ШКИ), СТИ́ХА, ПОТИХЕ́НЬКУ (ПОТИХЕ́НЬКО), ПОВО́ЛІ, ЗВІ́ЛЬНА, ПОМА́ЛУ, ПОМАЛЕ́НЬКУ (ПОМАНЕ́НЬКУ), ПОТИХЕ́НЬКУ-ПОМАЛЕ́НЬКУ розм., ПОМА́ЛУ-МА́ЛУ розм., МА́ЛО-ПОМА́ЛУ розм., ПОТРО́ШЕЧКУ (ПОТРО́ШЕЧКИ) розм., ПОТРО́ХУ-ТРО́ХУ (ТРО́ХИ-ПОТРО́ХУ) розм., СПРОКВОЛА́ (СПРОКВО́ЛУ) розм.; М'Я́КО (поступово переходячи з однієї якості, ознаки в іншу). Він намалював річки Кара-Бутак та Іргиз з одноіменними фортами і відчував, що до нього поступово повертається і чітка твердість ліній, і почуття колориту (З. Тулуб); За кілька годин можна побачити, як, плавно піднімаючись, на берег накочується припливна хвиля (з журналу); Туман потроху розвіявся (С. Журахович); Пестую його, годую кашкою; стало воно потрошку та потрошку одужувать, піднялось на ноги і забелькотіло: "Тату, бозя" (О. Стороженко); Не стануть щасливі вглядатись до лиха, Що в могилу жене нерозумного стиха (Я. Щоголів); Потихеньку, помаленьку, то позиченим хлібцем, то влесливим слівцем мудренький Кирюха і згрібав у велику купу маленькі клаптики земельні ближніх своїх (О. Ковінька); Поволі пустота в душі змінилася на радісне очікування (П. Загребельний); Звільна, смертельно трудно заживлялося у Великій Глуші життя (М. Олійник); Забувається помалу все минуле, — сон немов... (І. Гончаренко); Тихович бігає по хаті в нервовому роздратуванні.. Але помалу-малу думки його приймають інший напрям (М. Коцюбинський); Мало-помалу вони розговорилися, і Бачура дізнався у хлопця про деякі подробиці його дитинства (М. Чабанівський); Трохи-потроху та й зробився таким славним, що всі бандити боялися його, як огню (збірник "Легенди та перекази"); — Треба до нього обережненько, спроквола (П. Колесник); За вікнами палати м'яко лягав присмерк (О. Донченко). — Пор. 1. поступо́вий.

найдено в "Толковом словаре украинского языка"

присл.

1) Викликаючи відчуття податливості, гнучкості під час дотику. || Не твердо на дотик. || у знач. присудк. сл.

2) перен. Спричиняючи приємні відчуття (для ока, слуху тощо); не різко. || Тихо, приглушено, ледве чутно. || Повільно, плавно, не стукнувшись.

3) Поступово переходячи з однієї якості, ознаки тощо в іншу.

4) перен. Виражаючи ласку, ніжність, сердечність; ласкаво, ніжно, сердечно.

5) Несуворо, поблажливо. || У негострій, нерізкій формі.

••

М'яко кажучи — уживається в значенні вставного слова за бажання не говорити різких слів, не висловлювати оцінок, думок.

найдено в "Великому тлумачному словнику (ВТС) сучасної української мови "

присл. 1》 Викликаючи відчуття податливості, гнучкості під час дотику.
|| Не твердо на дотик.
|| у знач. присудк. сл.
2》 перен. Спричиняючи приємні відчуття (для ока, слуху тощо); не різко.
|| Тихо, приглушено, ледве чутно.
|| Повільно, плавно, не стукнувшись.
3》 Поступово переходячи з однієї якості, ознаки тощо в іншу.
4》 перен. Виражаючи ласку, ніжність, сердечність; ласкаво, ніжно, сердечно.
5》 Несуворо, поблажливо.
|| У негострій, нерізкій формі.
М'яко кажучи — уживається в значенні вставного слова за бажання не говорити різких слів, не висловлювати оцінок, думок.

найдено в "Українсько-польському словнику"

[mjako]

присл.

miękko

найдено в "Приповідках або українсько-народній філософії"

М’ягко стеле, та твердо спать.

Добре говорить, але робить шкоду.

найдено в "Українсько-англійському словнику"

Softly; gently, leniently; (без суворості) with a loose rein

найдено в "Большом украинско-русском словаре"