АЛБАНІЯ

Держава на Балканському півостр., над Адріатичним та Іонічним м.; переважно гірська територія, на пн. Пн.-Албанські Альпи (Проклетіє), у зх. частині низинна; клімат субтропічний, морський, на сх. континентальний; численні ріки (Дрин, Семані, Вйоса); великі озера на кордоні з Югославією: Скадарське, Охридське, Преспа; ліси займають 35% території, середземноморська рослинність. Албанці 90%, греки, македонці; 1967-90 атеїстична держава; міське населення 35%; гол. м., крім столиці: Шкодер, Дуррес, Ельбасан. Реформа економіки (до кінця 80-х централізовано-планова); видобування руд хрому, міді, залізно-нікелевих, нафти, природного асфальту; гідроелектростанції; машинобудівна, хіміч., електротехнічна, металургійна, мінеральна, харчова, легка промисловість; вирощування зернових (пшениця, кукурудза), соняшника, цукрових буряків, фруктів, маслин, винограду, овочів, тютюну (1/2 території штучно зрошується); тваринництво (вівці, кози, велика рогата худоба); з 1986 А. сполучена з європ. залізничною системою; гол. порти: Вльора, Дуррес. Історія. Найдавніше населення А. — іллірійці; в II ст. до н.е. — IV ст. н.е. — у складі Рим. імперії, потім Візантії, в XV ст. захоплена Османською імперією; 1443 повстання під проводом Скандербеґа; 1479 відновлення турецького панування, ісламізація; з кінця XIX ст. визвольний рух; незалежність після балканських воєн 1912-13; з 1928 королівство (панування Зоґа I); 1939 приєднання Італією, 1943-44 нім. окупація; з 1944 комуністичний режим; 1948-85 диктатура Е. Ходжі, лідера комуністичної партії; 1990/91 виникнення опозиційних політичних партій; 1992 та 1996 перемога на виборах Албанської Демократичної партії, 1997 після банкрутства трастів масові заворушення і збройні виступи проти корумпованого режиму, дострокові вибори й перемога лівої Албанської соціалістичної партії.

геогр. н.

Albania (країна, Південна Європа)

[ałbanija]

Albania

Алба́нія, -нії, -нією