АПІКА́ЛЬНИЙ, а, е.
1. анат. Верхівковий, спрямований угору.
У гадюк на верхній поверхні морди є одна чи дві багатокутні пластинки, це так звані апікальні лусочки (з наук. літ.).
2. лінгв. Про приголосні звуки, утворювані кінчиком язика, напр., “д”, “т”.
Якщо кінчик язика піднятий догори і зближується з верхніми зубами, то утворюються апікальні приголосні (з наук. літ.).
-а, -е.
1) анат. Звернений угору, верхівковий.
2) Передньоязичний. Апікальні приголосні.
[apikal'nyj]
прикм.
apikalny
Горішній, горовий