ҐА́ВРА, РИ,
Ґа́вра, ри, ж.
1) Зимняя берлога медвѣдя. Виглянув, як медвідь з ґаври. Фр. Др. 160.
2) Пасть. Желех. Роспусти́ти ґа́вру = Ґа́врати. Ото роспустив ґавру. Вх. Зн. 13.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 345.