ПРИЇЖДЖА́ТИ (їдучи, прибувати кудись), ПРИЇЗДИ́ТИ, ДОЇЖДЖА́ТИ, ДОЇЗДИ́ТИ, ПРИКО́ЧУВАТИ розм., ПРИКО́ЧУВАТИСЯ розм., З'ЇЖДЖА́ТИ заст., З'ЇЗДИ́ТИ заст.; НАЇЖДЖА́ТИ, НАЇЗДИ́ТИ (перев. у якій-небудь кількості); ЗАЇЖДЖА́ТИ, ЗАЇЗДИ́ТИ (ненадовго або за кимсь, чимсь). — Док.: приї́хати, дої́хати, прикоти́ти, прикоти́тися, з'їхати, наї́хати, заї́хати. До них у Гомін-Цибулю приїжджають улітку дачники з Москви, з Ленінграда, з Півночі (Є. Гуцало); Мені стає веселіше. Але пісня не йде на душу, як було колись давніше, коли я приїздив у рідний край (І. Нечуй-Левицький); Ось, ось ми вже доїжджали до моєї хати (О. Кобилянська); От доїздить вона до тієї печі, що мазати не схотіла, дивиться — аж повна піч пиріжків (казка); Вранці другого дня Боженко прикотив до Вінниці на дрезині (С. Скляренко); Прикотилася величезна гарбища з бочкотарою від гасу (О. Ковінька); — Отсе так і побіжу, як ген купці з'їжджають у двір (Г. Квітка-Основ'яненко); Рік у рік з'їздив у Тухольщину князівський збірщик податків (І. Франко); З усіх усюд наїжджає публіка на тутешню ропу (О. Гончар); Щонеділі до білого будинку наїздили гості, грали в карти, їздили полювати (О. Слісаренко); Любив козак, тепер покидає, Мимо їде, та до мене не заїде (пісня); Часто за дівчинкою заїздив сам Макар Макарович (О. Донченко). — Пор. 1. під'їжджа́ти.
СПОВЗА́ТИ (повзком, сунучись, спускатися вниз), ПОВЗТИ́, ЗСУВАТИСЯ, ЗСОВУВАТИСЯ, СУНУТИСЯ, З'ЇЖДЖАТИ, ЗЛАЗИТИ, ЗЛІЗАТИ, ЛІЗТИ, ЗІСКО́ВЗУВАТИ (ЗСКО́ВЗУВАТИ), ЗІСКО́ВЗУВАТИСЯ (ЗСКО́ВЗУВАТИСЯ) розм., ЗСЛИЗА́ТИ (швидко). — Док.: сповзти́, зсу́нутися, посу́нутися, з'ї́хати, злі́зти, зісковзну́ти (зсковзну́ти), зісковзнутися (зсковзнутися), зсли́зну́ти, зсли́зти. Погоня не гаяла часу. Сахно бачила, як з урвища, по скелях і камінню, сповзали люди до води (Ю. Смолич); Зсувається на долівку і так, напівлежачи, скулена, злякана, читає листа (Ірина Вільде); Гора така крута, так і сунуться ноги (Панас Мирний); Два рази з'їжджала (Фатьма) коліньми по дереву вниз (Ю. Яновський); Я зсковзнув з золотого крила прудкокрилої птиці (П. Усенко); Дараба вже минула, віддаляється, немов зісковзується по гладкій площі десь у бездонну глибінь (І. Франко); Дівча спритно зслизнуло з гілки і залізло в бузняк (З. Тулуб).
-аю, -аєш і розм. з'їздити, з'їжджу, з'їздиш, недок., з'їхати, з'їду, з'їдеш, док.
1) Їдучи, спускатися звідки-небудь. || Їдучи зверху, потрапляти куди-небудь. || Ковзаючись, сповзати, скочуватися вниз.
2) Їдучи, звертати куди-небудь.
3) Зсовуватися, сповзати зі свого місця.
4) перен., розм. Непомітно переходити на іншу тему, тон (у розмові і т. ін.).
5) перен., розм. Втрачати попереднє становище, успіхи і т. ін.
6) рідко. Виїжджати, вирушати куди-небудь або звідкись.
7) заст. Приїжджати, заїжджати куди-небудь.
8) рідко. Їдучи, підніматися вгору.
тж. з'їздити, док. з'їхати
1) (спускатися) to go down, to come down
з'їжджати з гори — to go downhill
з'їжджати з гори на санчатах, ковзанах та ін. — to slide
2) (звертати) to turn, to swing
з'їжджати з дороги — to turn off the road
3) (з квартири) to move
【未】
1) (乘车) 驶下去; 滑下去
З'їжджати з гори 从山上驶下; 从山上滑下
2) 海 登岸, 下船
З'їхати на берег 下船, 登岸