ЕКЗЕКВАТУ́РА, и, ж., юр.
1. Документ про визнання консула урядом країни, в яку він призначений, і про надання йому дозволу виконувати консульські функції.
За поданням консульського патенту держава перебування видає главі консульської установи екзекватуру в можливо короткий строк (з наук. літ.);
Держава, що відмовляє у виданні екзекватури, не зобов'язана повідомляти мотиви своєї відмови (з навч. літ.).
2. Виконання державою судового рішення, прийнятого в іншій країні.
У державах континентальної Європи широко застосовують екзекватуру (з навч. літ.).
-и, ж.
1) У міжнародному праві – документ про визнання консула урядом країни, до якої його призначено, і про надання йому дозволу виконувати консульські функції.
2) Виконання в даній країні судового рішення, прийнятого в іншій країні.